С древнейших времен в Прибалтике, в Центральной и Восточной Европе, к востоку от германцев, жили славяне. В VI веке славяне занимали обширные пространства от Лабы (Эльбы) на западе до среднего течения Днепра на востоке, от Балтийского моря на севере до Дуная и Черного моря на юге.
▪Славянские племена: *Западные славяне (Чехи; Поляки; Словаки; полабские племена, жившие к востоку от Лабы племена расселившиеся на восточном побережье Балтийского моря). *Южные славяне (Болгары ; Сербы; Хорваты и др., заселившие часть Балканского полуострова). *Восточные славяне (предки трех родственных народов: Русского, Украинского, Белорусского). Славяне селились по берегам рек, которые были лучшими «дорогами», и торговали.
*В середине первого тысячелетия нашей эры славяне делились на множество племен. Все важные вопросы в племени решало народное собрание вече.
▪Во второй половине VII века славяне, поселившиеся на землях по нижнему течению Дуная, к северу от Балканского хребта, были завоеваны кочевниками-болгарами, тюрками по происхождению.
*В первой половине IX века в долине реки Моравы возникло государство западных славян Великоморавская держава. На первых порах оно подчинялось франкам, а после распада империи Карла Великого Германии. Князья платили ей дань и приняли христианство от немецких епископов. Но затем Великоморавская держава добилась независимости и вступила в борьбу с Германией. Несколько раз германские короли совершали вторжения и свергали с престола неугодных моравских князей, заменяя их своими сторонниками. Для борьбы с Германией один из моравских князей заключил против нее союз с Византией.
*В IX веке образовалось государство восточных славян Киевская Русь, которое, постепенно разрастаясь и укрепляясь, превратилось в сильное Древнерусское государство. * Из распавшейся Великоморавской державы выделилось Чешское государство. В первой половине X века при поддержке знати князья чешского племени, которое проживало около города Праги, объединили под своей властью другие племена. В 1085 году чешский князь принял титул короля влияние Чехии в Европе возросло.
*Во второй половине X века польский князь Мешко I (960 992) подчинил себе племена, обосновавшиеся вдоль реки Вислы. Вместе с 3-тысячной дружиной он принял христианскую веру и этим очень укрепил свою власть. Он положил начало Польскому государству. Ведя борьбу за объединение польских земель, Мешко заключил союз со Священной Римской империей против полабских славян, но временами поддерживал германских феодалов против императора. *Объединение Польши завершилось в годы правления Болеслава I Храброго. Ему удалось присоединить южные польские земли. В город Краков крупный торговый центр на пути из Киева в Прагу была перенесена столица Польши. Болеславу I на время удалось захватить Чехию с Прагой, но вскоре Чехия освободилась от его власти. Болеслав ходил походом на Киев, пытаясь посадить на престол своего зятя, но безуспешно. На западе он вел долгие войны со Священной Римской империей. Незадолго до смерти Болеслав был провозглашен королем Польши. В середине XI века Польша вступила в полосу феодальной раздробленности.
Кінець XVIII — початок XIX ст. — вкрай несприятливий період в історії українського народу, позначений цілковитим підкоренням України. Більша її частина перетворилася на колонію Російської імперії. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі ж давні традиції власної держави, долали потужні асиміляторські заходи імперії, залишаючись окремим народом і мріючи про відновлення автономної, а то й незалежної Української козацької держави. Не випадково масово переписувалися й вивчалися козацькі літописи, в яких розповідалося як про часи Київської держави, так і Гетьманщини та Січі. В народних масах пам'ять про козацьку славу дбайливо зберігали мандрівні музиканти-співаки — кобзарі й бандуристи. Найвидатнішим кобзарем XIX ст. був Остап Вересай. Своєрідним предтечею національного відродження став видатний мислитель Григорій Сковорода (1722—1794), який проголосив, що «свобода — це найдорожчий скарб» і славив гетьмана Богдана Хмельницького. Чинилися й дієвіші кроки. Ще на початку 60-х pp. XVIII ст. козацька старшина збирала петиції з метою зміцнити автономію Гетьманщини. Коли у 1767 р. Катерина II про око скликала «Уложенну комісію», котра мала б встановити нові закони у державі, й запропонувала надсилати відповідні пропозиції («накази») різних станів (крім кріпаків), це знайшло широкий відгук в українському суспільстві. Люди повірили облудним обіцянкам цариці й зайнялися розробкою пропозицій для майбутньої реформи. У Прилуцькому полку було чітко висловлене бажання провести вибори нового гетьмана. Представники Ніжинського полку висловили бажання відновити Гетьманщину як автономну державу. Тоді генерал-губернатор П. Рум'янцев звелів скасувати вибори у Ніжинському полку, заарештувати депутатів і віддати під суд за «державну зраду». Одинадцять осіб було засуджено тоді до смертної кари. Їх потім помилували, але стало ясно, що думки про відродження Гетьманщини є небезпечними. На засіданнях Комісії, яка зібралася в Москві у 1767 p., деякі автономістичні ідеї висловив Григорій Полетика, але того ж року Катерина II припинила діяльність Комісії раз і назавжди. Настала «мертва доба» в історії українства, коли панівні верстви українського суспільства перейшли на вірнопідданську службу Російській імперії, відмовились не тільки від прагнення до Української незалежної держави, а й взагалі від всього українського (мови, культури, традицій тощо), поступово русифікувались. За це верхівка українського суспільства отримувала право на спадкове дворянство і збереження визиску кріпаків.
С древнейших времен в Прибалтике, в Центральной и Восточной Европе, к востоку от германцев, жили славяне. В VI веке славяне занимали обширные пространства от Лабы (Эльбы) на западе до среднего течения Днепра на востоке, от Балтийского моря на севере до Дуная и Черного моря на юге.
▪Славянские племена: *Западные славяне (Чехи; Поляки; Словаки; полабские племена, жившие к востоку от Лабы племена расселившиеся на восточном побережье Балтийского моря). *Южные славяне (Болгары ; Сербы; Хорваты и др., заселившие часть Балканского полуострова). *Восточные славяне (предки трех родственных народов: Русского, Украинского, Белорусского). Славяне селились по берегам рек, которые были лучшими «дорогами», и торговали.
*В середине первого тысячелетия нашей эры славяне делились на множество племен. Все важные вопросы в племени решало народное собрание вече.
▪Во второй половине VII века славяне, поселившиеся на землях по нижнему течению Дуная, к северу от Балканского хребта, были завоеваны кочевниками-болгарами, тюрками по происхождению.
*В первой половине IX века в долине реки Моравы возникло государство западных славян Великоморавская держава. На первых порах оно подчинялось франкам, а после распада империи Карла Великого Германии. Князья платили ей дань и приняли христианство от немецких епископов. Но затем Великоморавская держава добилась независимости и вступила в борьбу с Германией. Несколько раз германские короли совершали вторжения и свергали с престола неугодных моравских князей, заменяя их своими сторонниками. Для борьбы с Германией один из моравских князей заключил против нее союз с Византией.
*В IX веке образовалось государство восточных славян Киевская Русь, которое, постепенно разрастаясь и укрепляясь, превратилось в сильное Древнерусское государство. * Из распавшейся Великоморавской державы выделилось Чешское государство. В первой половине X века при поддержке знати князья чешского племени, которое проживало около города Праги, объединили под своей властью другие племена. В 1085 году чешский князь принял титул короля влияние Чехии в Европе возросло.
*Во второй половине X века польский князь Мешко I (960 992) подчинил себе племена, обосновавшиеся вдоль реки Вислы. Вместе с 3-тысячной дружиной он принял христианскую веру и этим очень укрепил свою власть. Он положил начало Польскому государству. Ведя борьбу за объединение польских земель, Мешко заключил союз со Священной Римской империей против полабских славян, но временами поддерживал германских феодалов против императора. *Объединение Польши завершилось в годы правления Болеслава I Храброго. Ему удалось присоединить южные польские земли. В город Краков крупный торговый центр на пути из Киева в Прагу была перенесена столица Польши. Болеславу I на время удалось захватить Чехию с Прагой, но вскоре Чехия освободилась от его власти. Болеслав ходил походом на Киев, пытаясь посадить на престол своего зятя, но безуспешно. На западе он вел долгие войны со Священной Римской империей. Незадолго до смерти Болеслав был провозглашен королем Польши. В середине XI века Польша вступила в полосу феодальной раздробленности.
Кінець XVIII — початок XIX ст. — вкрай несприятливий період в історії українського народу, позначений цілковитим підкоренням України. Більша її частина перетворилася на колонію Російської імперії. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі ж давні традиції власної держави, долали потужні асиміляторські заходи імперії, залишаючись окремим народом і мріючи про відновлення автономної, а то й незалежної Української козацької держави. Не випадково масово переписувалися й вивчалися козацькі літописи, в яких розповідалося як про часи Київської держави, так і Гетьманщини та Січі. В народних масах пам'ять про козацьку славу дбайливо зберігали мандрівні музиканти-співаки — кобзарі й бандуристи. Найвидатнішим кобзарем XIX ст. був Остап Вересай. Своєрідним предтечею національного відродження став видатний мислитель Григорій Сковорода (1722—1794), який проголосив, що «свобода — це найдорожчий скарб» і славив гетьмана Богдана Хмельницького. Чинилися й дієвіші кроки. Ще на початку 60-х pp. XVIII ст. козацька старшина збирала петиції з метою зміцнити автономію Гетьманщини. Коли у 1767 р. Катерина II про око скликала «Уложенну комісію», котра мала б встановити нові закони у державі, й запропонувала надсилати відповідні пропозиції («накази») різних станів (крім кріпаків), це знайшло широкий відгук в українському суспільстві. Люди повірили облудним обіцянкам цариці й зайнялися розробкою пропозицій для майбутньої реформи. У Прилуцькому полку було чітко висловлене бажання провести вибори нового гетьмана. Представники Ніжинського полку висловили бажання відновити Гетьманщину як автономну державу. Тоді генерал-губернатор П. Рум'янцев звелів скасувати вибори у Ніжинському полку, заарештувати депутатів і віддати під суд за «державну зраду». Одинадцять осіб було засуджено тоді до смертної кари. Їх потім помилували, але стало ясно, що думки про відродження Гетьманщини є небезпечними. На засіданнях Комісії, яка зібралася в Москві у 1767 p., деякі автономістичні ідеї висловив Григорій Полетика, але того ж року Катерина II припинила діяльність Комісії раз і назавжди. Настала «мертва доба» в історії українства, коли панівні верстви українського суспільства перейшли на вірнопідданську службу Російській імперії, відмовились не тільки від прагнення до Української незалежної держави, а й взагалі від всього українського (мови, культури, традицій тощо), поступово русифікувались. За це верхівка українського суспільства отримувала право на спадкове дворянство і збереження визиску кріпаків.
Объяснение: