Жан кальвин (calvin, или cauvin), основоположник одного из главных течений протестантизма, родился 10 июля 1509 года на севере франции, в пикардии, в городке нойоне. семья кальвина принадлежала к старинной ремесленной буржуазии, но уже отец выдвинулся на почетное место прокурора и синдика местного соборного капитула. способный к ученью мальчик был предназначен отцом сперва к духовному званию. обеспеченный бенефицией, жан получил возможность продолжить свое образование в лучших парижских коллежах. сдержанный, строго замкнутый, целомудренно-нравственный юноша легко выделился своим острым умом среди товарищей, но не снискал их любви; он обличал их мелкие грешки, за что получил даже насмешливое прозвище «винительного падежа» (аккузатива).
Візанті́йська культу́ра — історичний етап розвитку європейської культури епохи Середньовіччя; оригінальна культура, що склалася після розпаду Римської імперії на Західну й Східну. Спадкоємиця культури Стародавньої Греції, що водночас увібрала в себе багато із культур східних народів, що населяли території Візантії. Охоплює собою період існування Візантії від заснування Константинополя в 330 році і до щ хронологічних і територіальних кордонів. До заснування Візантійської імперії зачатки майбутнього її мистецтва формувалися в ранньому християнстві.
Після 1456 року, коли імперію було знищено турками, традиції візантійського мистецтва продовжували своє існування на Русі, на території сучасних Греції, Румунії, Сербії, Грузії, Болгарії.
Объяснение:
Візанті́йська культу́ра — історичний етап розвитку європейської культури епохи Середньовіччя; оригінальна культура, що склалася після розпаду Римської імперії на Західну й Східну. Спадкоємиця культури Стародавньої Греції, що водночас увібрала в себе багато із культур східних народів, що населяли території Візантії. Охоплює собою період існування Візантії від заснування Константинополя в 330 році і до щ хронологічних і територіальних кордонів. До заснування Візантійської імперії зачатки майбутнього її мистецтва формувалися в ранньому християнстві.
Після 1456 року, коли імперію було знищено турками, традиції візантійського мистецтва продовжували своє існування на Русі, на території сучасних Греції, Румунії, Сербії, Грузії, Болгарії.