Опрацювати текст джерела. На контурній карті позначити основні райони зосередження отаманських повстанських загонів.
«…Життя української провінції опинилося в руках сотен місцевих батьків-отаманів, які керували повстанськими добровольчими козацькими формуваннями. Вони захищали інтереси окремих сіл і містечок, інколи воювали між собою та проти міст де знаходилась ворожа селянам влада, від якої тільки й було користі отримувати накази та приймати каральні реквізиційні загони. Отаманщина охоплювала майже всю територію Південно-Східної і Центральної України. Різні дослідники та учасники тих подій називають різну чисельність отаманського руху. Так на серпень 1919 р. цифра коливається від 15 тис. (М.Капустянський) до 200 тис. (радянський свідок цих подій Б. Козельський)[ii]. Якою була загальна кількість повстанців у 1919-1920 рр. - невідомо. О.Удовиченко вважає, що їх кількість сягала 50 тис., інші автори обходять це питання у своїх працях. У спогадах І.Мазепи фігурують імена близько 60-ти таких повстанських отаманів, хоча О.Удовиченко вважає, що їх було набагато більше[iii]. Найвпливовішими серед них були Григор'єв (Херсонщина, Миколаївщина, Черкащина, частина Катеринославщини), Махно (Північна Таврія, Катеринославщина), Зелений (Київщина), Ангел (Чернігівщина), Божко (Катеринославщина)…»
Гай-Нижник П. Отаманщина в період Директорії УНР: соціальна база, роль і місце в національно-визвольній боротьбі
Объяснение:
С началом перестроечного процесса стали происходить серьезные изменения во внешней политике СССР. С уходом с поста министра иностранных дел А.А. Громыко, произошла смена руководства министерства. Во внешнюю политику пришли люди с новым мышлением.
Внешнеполитический курс стал выбираться на основе мнения экспертов.
Горбачев заявил о приоритете общечеловеческих ценностей над классовыми и отказе от основного постулата советской идеологии, о расколе мира на две противоборствующие общественно-политические системы. Мир признавался единым и неделимым. Основным инструментом разрешения международных вопросов, признавался не баланс сил, а баланс их интересов.
Исходя из этого, были определены основные направления внешней политики:
смягчение противостояния между Востоком и Западом посредством переговоров;
урегулирование региональных конфликтов;
расширение экономических связей с мировым сообществом
Подробнее - на -
Объяснение:
Объяснение:
С началом перестроечного процесса стали происходить серьезные изменения во внешней политике СССР. С уходом с поста министра иностранных дел А.А. Громыко, произошла смена руководства министерства. Во внешнюю политику пришли люди с новым мышлением.
Внешнеполитический курс стал выбираться на основе мнения экспертов.
Горбачев заявил о приоритете общечеловеческих ценностей над классовыми и отказе от основного постулата советской идеологии, о расколе мира на две противоборствующие общественно-политические системы. Мир признавался единым и неделимым. Основным инструментом разрешения международных вопросов, признавался не баланс сил, а баланс их интересов.
Исходя из этого, были определены основные направления внешней политики:
смягчение противостояния между Востоком и Западом посредством переговоров;
урегулирование региональных конфликтов;
расширение экономических связей с мировым сообществом