Вулканы и их деятельность относятся к грозным явлениям природы, перед которыми человек до настоящего времени чувствует себя беззащитным. Действительно, извержения с их мощными эруптивными тучами, насыщенными вулканическим пеплом и газом, поднимающимися до 50 км вверх, обильными камнепадами и пеплопадами, незабываемыми огненными фейерверками, раскаленными лавовыми и горячими пирокластическими потоками, спускающимися вниз по склонам вулканов, оставляют у людей неизгладимое впечатление, а часто и вызывают страх.
У своєму досліджені «Українство в Росії: Новійші часи.» Володимир Дорошенко розділяє розвиток українського руху в Росії на три етапи. Перший, Полтавсько-Харківський, тривав з кінця XVIII ст. до 40-х років XIX ст. Саме тоді, у 1791, козацька старшина направила Василя Капніста до Німеччини шукати до проти «російської тиранії», котра брутальною рукою скасувала українські вольності. Другий, Петербурзько-Київський, тривав в 40-х роках. В 70-х роках рух переноситься до Києва. Відтоді, на його думку, Київ стає столицею новітнього українського руху.[3] Подібні стадії виділяв і М. С. Грушевський.
Вулканы и их деятельность относятся к грозным явлениям природы, перед которыми человек до настоящего времени чувствует себя беззащитным. Действительно, извержения с их мощными эруптивными тучами, насыщенными вулканическим пеплом и газом, поднимающимися до 50 км вверх, обильными камнепадами и пеплопадами, незабываемыми огненными фейерверками, раскаленными лавовыми и горячими пирокластическими потоками, спускающимися вниз по склонам вулканов, оставляют у людей неизгладимое впечатление, а часто и вызывают страх.
У своєму досліджені «Українство в Росії: Новійші часи.» Володимир Дорошенко розділяє розвиток українського руху в Росії на три етапи. Перший, Полтавсько-Харківський, тривав з кінця XVIII ст. до 40-х років XIX ст. Саме тоді, у 1791, козацька старшина направила Василя Капніста до Німеччини шукати до проти «російської тиранії», котра брутальною рукою скасувала українські вольності. Другий, Петербурзько-Київський, тривав в 40-х роках. В 70-х роках рух переноситься до Києва. Відтоді, на його думку, Київ стає столицею новітнього українського руху.[3] Подібні стадії виділяв і М. С. Грушевський.
Объяснение:
не знаю на сколько правильно,но пусть будет