Аско́льд (давньоскан. Haskuldr, Höskuldr; — 860 — 882 напівлегендарний варязький[4] київський князь (860—882). Засновник Київського князівства в Наддніпрянщині[4].Роки правління: 830-ті — 882 Згадується у «Повісті временних літ». Правив разом із Діром. Здійснив у 860 році похід на Константинополь[4]. За візантійськими джерелами, охрестився близько 867 року[4], можливо, з певною кількістю дружинників; за переказами прийняв ім'я Миколай[5]. За повідомленням Никоновського літопису воював з волзькими болгарами та печенігами[4]. За літописними свідченнями убитий Олегом та його дружинниками-язичниками за Києвом, в районі Угорського урочища (сучасний Печерськ, Аскольдова могила). В Православній церкві України прославлений як мученик[6]. З князем пов'язують так званий «літопис Аскольда». Шведський історик Улоф фон Далін ототожнював Аскольда з Аслейком (давньоскан. Asleik Björnson (Diar)), сином шведського конунга Бйорна Залізнобокого, онуком легендарного вікінга Рагнара Лодброка[7]. Михайло Грушевський вважав, що Аскольд міг бути нащадком династії князя Кия, наступником Бравлина[8]. Також — Осколд, Оскольд, Осколод[9].
В январе 1943 г. войска Ленинградского и Волховского фронтов провели операцию по прорыву блокады Ленинграда южнее Шлиссельбурга (Петрокрепость). Сухопутная связь города со страной была восстановлена.
В январе-феврале 1944 г. Ленинградский фронт во взаимодействии с Волховским, 2-м Прибалтийским фронтами и Балтийским флотом разгромили группу немецких армий «Север» под Ленинградом и Новгородом, освободили Ленинград от вражеской блокады, Ленинградскую и часть Калининской области, вступили на территорию Эстонии.
1944 год
24 апреля 1944 г. из части войск Ленинградского фронта создан 3-й Прибалтийский фронт.
Аско́льд (давньоскан. Haskuldr, Höskuldr; — 860 — 882 напівлегендарний варязький[4] київський князь (860—882). Засновник Київського князівства в Наддніпрянщині[4].Роки правління: 830-ті — 882 Згадується у «Повісті временних літ». Правив разом із Діром. Здійснив у 860 році похід на Константинополь[4]. За візантійськими джерелами, охрестився близько 867 року[4], можливо, з певною кількістю дружинників; за переказами прийняв ім'я Миколай[5]. За повідомленням Никоновського літопису воював з волзькими болгарами та печенігами[4]. За літописними свідченнями убитий Олегом та його дружинниками-язичниками за Києвом, в районі Угорського урочища (сучасний Печерськ, Аскольдова могила). В Православній церкві України прославлений як мученик[6]. З князем пов'язують так званий «літопис Аскольда». Шведський історик Улоф фон Далін ототожнював Аскольда з Аслейком (давньоскан. Asleik Björnson (Diar)), сином шведського конунга Бйорна Залізнобокого, онуком легендарного вікінга Рагнара Лодброка[7]. Михайло Грушевський вважав, що Аскольд міг бути нащадком династії князя Кия, наступником Бравлина[8]. Також — Осколд, Оскольд, Осколод[9].
1943 год
В январе 1943 г. войска Ленинградского и Волховского фронтов провели операцию по прорыву блокады Ленинграда южнее Шлиссельбурга (Петрокрепость). Сухопутная связь города со страной была восстановлена.
В январе-феврале 1944 г. Ленинградский фронт во взаимодействии с Волховским, 2-м Прибалтийским фронтами и Балтийским флотом разгромили группу немецких армий «Север» под Ленинградом и Новгородом, освободили Ленинград от вражеской блокады, Ленинградскую и часть Калининской области, вступили на территорию Эстонии.
1944 год
24 апреля 1944 г. из части войск Ленинградского фронта создан 3-й Прибалтийский фронт.