Князь Роман Мстиславович належить до династії Рюриковичів, яка здавна вважалася правлячою на Русі. По матері він належить до польського роду Болеслава ІІІ, що правив польськими землями чотири покоління. Про дитинство та молодість князя в літописах збереглося не так багато відомостей. Роман був одним з чотирьох синів князя Мстислава, але точно невідомо, він був старшим сином чи батько віддав перевагу йому в правах на престол.
Юність молодий князь провів на території Польщі та Німеччини. Все це вплине на його світогляд та духовність в наступні роки.
У 1168 році Романа запросили новгородці, давши йому титул князя. Правив він всього три роки. Складна ситуація з втратою Києва Мстиславом, залежність від волі бояр та коаліція проти правлячої династії не дали шансу повністю проявити свій талант правителя. Після смерті батька Роман повертається з Новгороду, щоб стати князем Володимера.
За перші роки правління Романа Мстиславовича Володимирське князівство не знало активної зовнішньої політики. В змові зі своїми братами князь захищав свої землі від нападників зовні. Проте Роман був залежний від родичів, які мали владу над ресурсами та землями. Стояв вибір між сімейною згодою та загрозою з боку сусідів. Але вже тоді Роман Мстиславович планував приєднати галицькі землі до Волині.
Перша спроба сталася в 80-ті роки. Йому навіть вдалось вигнати з трону Ярослава Галицького, але з приходом угрів він поступився Галичиною. Вдруге Роман Мстиславович сів в Галичі лице в 1199 році. Цю дату можна вважати часом заснування Галицько-Волинського князівства.
На той час Роман був єдиним кандидатом на землі своїх братів. Боротьба за владу вийшла тривалою, бо бояри активно виступали проти Романа. Але так виникла нова держава, яка поступово зміцнювалася. У 1202 році став володарювати в Києві, зумів об’єднати Південно-Західну частину Русі.
Роман Мстиславович загинув у 1205 році під містом Завихвост. Відносини з Польщею різко погіршилися. Він намагався забрати землі у краківського князя, які він мав віддати йому. В одній з сутичок Роман загинув.
Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].
Коротка біографія
Князь Роман Мстиславович належить до династії Рюриковичів, яка здавна вважалася правлячою на Русі. По матері він належить до польського роду Болеслава ІІІ, що правив польськими землями чотири покоління. Про дитинство та молодість князя в літописах збереглося не так багато відомостей. Роман був одним з чотирьох синів князя Мстислава, але точно невідомо, він був старшим сином чи батько віддав перевагу йому в правах на престол.
Юність молодий князь провів на території Польщі та Німеччини. Все це вплине на його світогляд та духовність в наступні роки.
У 1168 році Романа запросили новгородці, давши йому титул князя. Правив він всього три роки. Складна ситуація з втратою Києва Мстиславом, залежність від волі бояр та коаліція проти правлячої династії не дали шансу повністю проявити свій талант правителя. Після смерті батька Роман повертається з Новгороду, щоб стати князем Володимера.
За перші роки правління Романа Мстиславовича Володимирське князівство не знало активної зовнішньої політики. В змові зі своїми братами князь захищав свої землі від нападників зовні. Проте Роман був залежний від родичів, які мали владу над ресурсами та землями. Стояв вибір між сімейною згодою та загрозою з боку сусідів. Але вже тоді Роман Мстиславович планував приєднати галицькі землі до Волині.
Перша спроба сталася в 80-ті роки. Йому навіть вдалось вигнати з трону Ярослава Галицького, але з приходом угрів він поступився Галичиною. Вдруге Роман Мстиславович сів в Галичі лице в 1199 році. Цю дату можна вважати часом заснування Галицько-Волинського князівства.
На той час Роман був єдиним кандидатом на землі своїх братів. Боротьба за владу вийшла тривалою, бо бояри активно виступали проти Романа. Але так виникла нова держава, яка поступово зміцнювалася. У 1202 році став володарювати в Києві, зумів об’єднати Південно-Західну частину Русі.
Роман Мстиславович загинув у 1205 році під містом Завихвост. Відносини з Польщею різко погіршилися. Він намагався забрати землі у краківського князя, які він мав віддати йому. В одній з сутичок Роман загинув.
Объяснение:
Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].