Объясните, какой положительный опыт хх века необходимо использовать человечеству в xxi веке. как лично вы готовы это делать? как сочетается универсализация мировой культуры с ростом значимости её национальных особенностей?
Розвиток освіти у добу козаччини та в період Київської Русі
Доба Великокняжої України-Русі. Доба козаччини. Підручники та посібники в Україні. Розвиток науки. Видатні наукові діячі
Україна має давні традиції освіти. Ще Князь Київський Володимир Великий, за словами літописця “почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку”. Перші школи були утворені при кафедральних церквах, вчителями й вихователями ставало освічене духовенство. У школах вчили читати, писати й рахувати. Основними книгами в школах були богослужебні книги, найчастіше Псалтир.
Порядок навчання передбачав спершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів, надалі йшло читання прози і поетики, в кінці переходили до вивчення граматики, вчили числа. Однак в математиці не йшли далі чотирьох арифметичних дій, які практично необхідні для лічби. Світська освіта була нижчою за релігійну, бо остання вимагала досконалого освоєння Святого Письма.
Мережа шкіл княжої доби не обмежувалася Києвом, центром держави. Так відомо, що 900 р. тому Нестор-Літописець здійснив подорож до Володимира-Волинського з метою “смотрєнія ради училищ і поставлення вчителів.
Основою вищої науки була грецька мова, на західних українських землях вчили ще латині та німецької мови. Київський митрополит (1147-54) Климент Смолятич, талановитий письменник та філософ, писав, що в ХІІ ст. в Україні було 300-400 вчених, які добре володіли грецькою[1]. Згодом за короля Данила Галицького при його дворі вважалося цілком нормальним знання 5-7 мов. Найвищим орієнтиром в освіті за Великокняжої України-Русі була візантійська освіта, яка спиралася на надбання багатьох поколінь і за своїм рівнем стояла чи не найвище в тогочасній Європі. Але отримати її могли лише одиниці, які досягали Царгорода.
Великий князь Київський Ярослав Мудрий вважається фундатором книжності, вченості і освіти в давній Україні-Русі. В “Повісті минулих літ” говориться: “Любив Ярослав книги... Зібрав скорописців багато, і перекладали вони із грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються вірні люди і насолоджуються плодами глибокої мудрості... Велика користь від навчання книжного. Книги - мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах - бездонна глибина... В книгах - світло мудрості В 1037 році заснована перша відома в нашій державі бібліотека - Бібліотека Софійського Собору або за іншою назвою - Бібліотека Ярослава Мудрого. За оцінками ряду дослідників вона налічувала понад 950 книг[4]. Як встановлено, більшість з них була церковними, богослужебними. Поряд з ними в Русі-Україні поширювалися трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Книжкові майстерні були засновані й в інших містах Київської Русі - Новгороді Великому, Чернігові, Полоцьку. Власне, на нашу думку, можна говорити про елементи просвіченої монархії часів Ярослава Мудрого.
Мы снова на римском форуме. Заглянем и в базилику напротив — базилику Эмилия, чьи портики растянулись более чем на сто метров. Здесь тоже занимаются гражданскими и судебными делами. В старину под портиками располагались лавки, теперь здесь свободно, наше внимание привлекает устроенный в тени двух аркад небольшой "вернисаж". Обращает на себя внимание разница между фресками в особняках аристократов и этими произведениями, почти в стиле "наивной живописи". Темы разные: вот пастух, вот мифологическая сцена, вот портрет Юлия Цезаря (без малейшего намека на сходство), весьма "условный" вид Рима… А вот портрет юноши, красивый и весьма реалистичный, — явно заказная работа.Факт малоизвестный, но в римских домах иногда встречаются висящие на стенах портреты
хозяев и домочадцев. Ни один из них до нас не дошел, но в других областях империи, например в Египте, эти портреты накладывались на мумии как маски. Сегодня они представляют собой уникальную галерею "моментальных снимков" жителей империи. Кто знает, как здесь оказалась эта картина: возможно, юноша умер, не оставив наследников и не имея родных, которые оставили бы себе портрет, как во многих семьях поступают с бюстами прославленных предков. Вот почему он попал к торговцу
Розвиток освіти у добу козаччини та в період Київської Русі
Доба Великокняжої України-Русі. Доба козаччини. Підручники та посібники в Україні. Розвиток науки. Видатні наукові діячі
Україна має давні традиції освіти. Ще Князь Київський Володимир Великий, за словами літописця “почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку”. Перші школи були утворені при кафедральних церквах, вчителями й вихователями ставало освічене духовенство. У школах вчили читати, писати й рахувати. Основними книгами в школах були богослужебні книги, найчастіше Псалтир.
Порядок навчання передбачав спершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів, надалі йшло читання прози і поетики, в кінці переходили до вивчення граматики, вчили числа. Однак в математиці не йшли далі чотирьох арифметичних дій, які практично необхідні для лічби. Світська освіта була нижчою за релігійну, бо остання вимагала досконалого освоєння Святого Письма.
Мережа шкіл княжої доби не обмежувалася Києвом, центром держави. Так відомо, що 900 р. тому Нестор-Літописець здійснив подорож до Володимира-Волинського з метою “смотрєнія ради училищ і поставлення вчителів.
Основою вищої науки була грецька мова, на західних українських землях вчили ще латині та німецької мови. Київський митрополит (1147-54) Климент Смолятич, талановитий письменник та філософ, писав, що в ХІІ ст. в Україні було 300-400 вчених, які добре володіли грецькою[1]. Згодом за короля Данила Галицького при його дворі вважалося цілком нормальним знання 5-7 мов. Найвищим орієнтиром в освіті за Великокняжої України-Русі була візантійська освіта, яка спиралася на надбання багатьох поколінь і за своїм рівнем стояла чи не найвище в тогочасній Європі. Але отримати її могли лише одиниці, які досягали Царгорода.
Великий князь Київський Ярослав Мудрий вважається фундатором книжності, вченості і освіти в давній Україні-Русі. В “Повісті минулих літ” говориться: “Любив Ярослав книги... Зібрав скорописців багато, і перекладали вони із грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються вірні люди і насолоджуються плодами глибокої мудрості... Велика користь від навчання книжного. Книги - мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах - бездонна глибина... В книгах - світло мудрості В 1037 році заснована перша відома в нашій державі бібліотека - Бібліотека Софійського Собору або за іншою назвою - Бібліотека Ярослава Мудрого. За оцінками ряду дослідників вона налічувала понад 950 книг[4]. Як встановлено, більшість з них була церковними, богослужебними. Поряд з ними в Русі-Україні поширювалися трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Книжкові майстерні були засновані й в інших містах Київської Русі - Новгороді Великому, Чернігові, Полоцьку. Власне, на нашу думку, можна говорити про елементи просвіченої монархії часів Ярослава Мудрого.
Мы снова на римском форуме. Заглянем и в базилику напротив — базилику Эмилия, чьи портики растянулись более чем на сто метров. Здесь тоже занимаются гражданскими и судебными делами. В старину под портиками располагались лавки, теперь здесь свободно, наше внимание привлекает устроенный в тени двух аркад небольшой "вернисаж". Обращает на себя внимание разница между фресками в особняках аристократов и этими произведениями, почти в стиле "наивной живописи". Темы разные: вот пастух, вот мифологическая сцена, вот портрет Юлия Цезаря (без малейшего намека на сходство), весьма "условный" вид Рима… А вот портрет юноши, красивый и весьма реалистичный, — явно заказная работа.Факт малоизвестный, но в римских домах иногда встречаются висящие на стенах портреты
хозяев и домочадцев. Ни один из них до нас не дошел, но в других областях империи, например в Египте, эти портреты накладывались на мумии как маски. Сегодня они представляют собой уникальную галерею "моментальных снимков" жителей империи. Кто знает, как здесь оказалась эта картина: возможно, юноша умер, не оставив наследников и не имея родных, которые оставили бы себе портрет, как во многих семьях поступают с бюстами прославленных предков. Вот почему он попал к торговцу