Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.
Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.
Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.
Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.
Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.
Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.
Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.
У період неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.
На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.
Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.
Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.
-Ослабление цензуры,широкая информация граждан с СМИ о положении дел во всех сферах жизни общества -Раскрепощение творческих союзов -Активизация религии -1987-комиссия по дополнительному изучению материалов,связанных с репрессиями 30-х-50-х гг. - Выход не опубликованных прежде произведений(Гранин «Зубр») - Стали издаваться независимые газеты,журанлы,передачи.
2. Демократизация КПСС - Кадровые перестановки:массовая замена и омоложение кадров на всех уровнях - Формирование внутри КПСС фракций,разной идейной направленности - Июль 1990 – 23 съезд Конституции СССР о руководящей роли партии - Формирование политических партий,многопартийность
3. Реформирование советской системы (19 партконференция- 1988г.)-курс на демократизацию,гласность и плюрализм.Цель создания в СССР гражданского (правового) общества. - Учрежден новый законодательный орган власти –съезд народных депутатов - Альтернативные выборы - 1990 г. – введение поста президента СССР(первый и последний –ГОРБАЧЕВ) - создание Верховного Совета и республик как постоянно действующий парламент
Экономические реформы:
Ключевым в стратегии реформ М.С. Горбачева являлось ускорение темпов экономического роста, научно-технического прогресса, увеличение производства средств производства, развитие социальной сферы. Приоритетной задачей экономических преобразований было признано ускоренное развитие машиностроения как основы перевооружения всего народного хозяйства. При этом упор делался на укрепление производственной и исполнительской дисциплины (меры по борьбе с пьянством и алкоголизмом); контроль над качеством продукции (закон о госприемке).
Проект реформы предусматривал:
— расширение самостоятельности предприятий на принципах хозрасчета и самофинансирования;
— постепенное возрождение частного сектора экономики, прежде всего путем развития кооперативного движения;
— отказ от монополии внешней торговли;
— глубокую интеграцию в мировой рынок;
— сокращение числа отраслевых министерств и ведомств, между которыми предполагалось установить партнерские отношения;
— признание равенства на селе пяти основных форм хозяйствования (колхозы, совхозы, агрокомбинаты, кооперативы, фермерские хозяйства).
В 1988 году были приняты Закон о кооперации и Закон об индивидуальной трудовой деятельности.
1987 году был принят Закон о государственном предприятии. Предприятия переводились на самоокупаемость и хозрасчет.
Курс на переход к рыночной экономике в 1990г. – программа «500 дней»(Шаталин и Явлинский)
Відповідь:
Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.
Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.
Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.
Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.
Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.
Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.
Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.
У період неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.
На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.
Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.
Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.
Пояснення:
Объяснение:
Реформа политической системы в 1985-1991гг.
1.Политика гласности:
-Ослабление цензуры,широкая информация граждан с СМИ о положении дел во всех сферах жизни общества -Раскрепощение творческих союзов -Активизация религии -1987-комиссия по дополнительному изучению материалов,связанных с репрессиями 30-х-50-х гг. - Выход не опубликованных прежде произведений(Гранин «Зубр») - Стали издаваться независимые газеты,журанлы,передачи.
2. Демократизация КПСС - Кадровые перестановки:массовая замена и омоложение кадров на всех уровнях - Формирование внутри КПСС фракций,разной идейной направленности - Июль 1990 – 23 съезд Конституции СССР о руководящей роли партии - Формирование политических партий,многопартийность
3. Реформирование советской системы (19 партконференция- 1988г.)-курс на демократизацию,гласность и плюрализм.Цель создания в СССР гражданского (правового) общества. - Учрежден новый законодательный орган власти –съезд народных депутатов - Альтернативные выборы - 1990 г. – введение поста президента СССР(первый и последний –ГОРБАЧЕВ) - создание Верховного Совета и республик как постоянно действующий парламент
Экономические реформы:
Ключевым в стратегии реформ М.С. Горбачева являлось ускорение темпов экономического роста, научно-технического прогресса, увеличение производства средств производства, развитие социальной сферы. Приоритетной задачей экономических преобразований было признано ускоренное развитие машиностроения как основы перевооружения всего народного хозяйства. При этом упор делался на укрепление производственной и исполнительской дисциплины (меры по борьбе с пьянством и алкоголизмом); контроль над качеством продукции (закон о госприемке).
Проект реформы предусматривал:
— расширение самостоятельности предприятий на принципах хозрасчета и самофинансирования;
— постепенное возрождение частного сектора экономики, прежде всего путем развития кооперативного движения;
— отказ от монополии внешней торговли;
— глубокую интеграцию в мировой рынок;
— сокращение числа отраслевых министерств и ведомств, между которыми предполагалось установить партнерские отношения;
— признание равенства на селе пяти основных форм хозяйствования (колхозы, совхозы, агрокомбинаты, кооперативы, фермерские хозяйства).
В 1988 году были приняты Закон о кооперации и Закон об индивидуальной трудовой деятельности.
1987 году был принят Закон о государственном предприятии. Предприятия переводились на самоокупаемость и хозрасчет.
Курс на переход к рыночной экономике в 1990г. – программа «500 дней»(Шаталин и Явлинский)
подпишись на меня