По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.
Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.
Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).
Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.
Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.
Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.
Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.
Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.
Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:
Нижня - Палата представників
Верхня (Сенат).
Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).
Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).
Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.
попытки константинополя достигнуть компромисса между ортодоксальным и учениями к расколу между римской и восточной церквами. раскол был преодолен после вступления на престол юстина i (правил в 518–527), непоколебимого ортодокса, но рим и константинополь продолжали отдаляться друг от друга в вероучении, богослужении и церковной организации. прежде всего константинополь возражал против притязаний папы на главенство над всей христианской церковью. периодически возникали раздоры, в 1054 к окончательному расколу (схизме) христианской церкви на римско-католическую и восточную православную.
юстиниан i. крупномасштабную попытку вернуть власть над западом предпринял император юстиниан i (правил в 527–565). большими успехами завершились военные походы под предводительством полководцев – велисария, а позднее нарсеса. были завоеваны италия, северная африка и южная испания. однако на вторжение славянских племен, переходивших дунай и опустошавших византийские земли, остановить не удалось. кроме того, юстиниану пришлось удовольствоваться непрочным перемирием с персией, последовавшим за длительной и не к определенному результату войной.
в самой империи юстиниан поддерживал традиции имперской роскоши. при нем были возведены такие шедевры архитектуры, как собор св. софии в константинополе и церковь сан витале в равенне, строились также акведуки, термы, общественные здания в городах и пограничные крепости. быть может, самым значительным достижением юстиниана была кодификация римского права. хотя в самой византии его впоследствии заменили другие кодексы, на западе римское право легло в основу законодательств франции, германии и италии.
у юстиниана был прекрасный – жена феодора. однажды она сохранила ему корону, убедив юстиниана остаться в столице во время народных волнений. феодора поддерживала . под ее влиянием, а также столкнувшись с политическими реалиями усиления на востоке, юстиниан был вынужден отойти от ортодоксальной позиции, которую он занимал в ранний период правления.
юстиниана единогласно признают одним из величайших византийских императоров. он восстановил культурные связи между римом и константинополем и на 100 лет продлил период процветания региона северной африки. в его царствование империя достигла максимальных размеров
По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.
Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.
Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).
Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.
Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.
Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.
Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.
Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.
Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:
Нижня - Палата представників
Верхня (Сенат).
Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).
Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).
Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.
попытки константинополя достигнуть компромисса между ортодоксальным и учениями к расколу между римской и восточной церквами. раскол был преодолен после вступления на престол юстина i (правил в 518–527), непоколебимого ортодокса, но рим и константинополь продолжали отдаляться друг от друга в вероучении, богослужении и церковной организации. прежде всего константинополь возражал против притязаний папы на главенство над всей христианской церковью. периодически возникали раздоры, в 1054 к окончательному расколу (схизме) христианской церкви на римско-католическую и восточную православную.
юстиниан i. крупномасштабную попытку вернуть власть над западом предпринял император юстиниан i (правил в 527–565). большими успехами завершились военные походы под предводительством полководцев – велисария, а позднее нарсеса. были завоеваны италия, северная африка и южная испания. однако на вторжение славянских племен, переходивших дунай и опустошавших византийские земли, остановить не удалось. кроме того, юстиниану пришлось удовольствоваться непрочным перемирием с персией, последовавшим за длительной и не к определенному результату войной.
в самой империи юстиниан поддерживал традиции имперской роскоши. при нем были возведены такие шедевры архитектуры, как собор св. софии в константинополе и церковь сан витале в равенне, строились также акведуки, термы, общественные здания в городах и пограничные крепости. быть может, самым значительным достижением юстиниана была кодификация римского права. хотя в самой византии его впоследствии заменили другие кодексы, на западе римское право легло в основу законодательств франции, германии и италии.
у юстиниана был прекрасный – жена феодора. однажды она сохранила ему корону, убедив юстиниана остаться в столице во время народных волнений. феодора поддерживала . под ее влиянием, а также столкнувшись с политическими реалиями усиления на востоке, юстиниан был вынужден отойти от ортодоксальной позиции, которую он занимал в ранний период правления.
юстиниана единогласно признают одним из величайших византийских императоров. он восстановил культурные связи между римом и константинополем и на 100 лет продлил период процветания региона северной африки. в его царствование империя достигла максимальных размеров