І. Назвіть, до яких станів належало українське населення? Пропоную вам
розгадати віршовані загадки.
Загадки
У їхній власності десятки й сотні сіл
З землею й працьовитими селянами
Багатством, родовитістю і честю
Їх виділяли поміж станами.
У військо йшли з конем своїм і шпагою
І воювали з мужністю й відвагою.
За службу привілеї й нагороди мали
Тож відгадайте, як їх називали? (А-?)
Плебс, бюргери, патриціат –
Такий у цього стану склад.
Турбот у нього вистачало -
Щоб ремесло різноманітне процвітало,
Торгівля була жвава й прибуткова,
Дороги, площі, міста забудова.
Та привілеїв їм за це не дали.
Тож відгадайте, як їх називали? (Б-?)
На них тяжкі повинності лягали,
Продуктами, грошима постачали
Усіх, на кого завжди працювали,
Самі, на жаль, землі й багатств не мали,
Безправні, найбідніші люди -
Ні привілеїв їм, ні прав не буде. (В-?)
Згадаємо стан особливий і суворий,
Що закликав усіх на світі до покори.
Про душу кожного цей стан повинен дбати
Молитися щодня, не працювати -
Такий обов’язок оті святоші мали
І привілеїв, скільки забажали. (Г-?)
ІІ. Письмово (до 10 реченнь), від імені одного із соціальних станів, описати
повсякденне життя за такими пунктами:
1.Народження
2. Весілля
3. Похорони
4. Їжа
5.Одяг
6.Роль у суспільстві.
Обираєте соціальний стан за власним побажанням.
ІІІ. Висновок
Київська Русь - ранньофеодальна держава з монархічною формою правління
Протягом IX-XIII ст. влада пережила складну трансформацію. На етапі становлення Давньоруської держави утворилася дружинна форма державності: на ґрунті княжої дружини сформувався примітивний апарат управління, судочинства та збирання данини. У цей час дружина виконує не тільки роль війська, а й радників.
Центральною фігурою цієї форми державності є князь, який більше виявляє себе як воєначальник, а не як державний діяч. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та вихідців зі старої племінної аристократії - бояри.
У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна форми державного устрою: одноосібна монархія поступилася місцем федеративній монархії. Тепер долю Русі вершив не великий князь, а група найвпливовіших князів, що шукали компромісних рішень на своїх зібраннях ("снемах"). Цю форму правління історики називають "колективним сюзеренітетом".
Отже, розвиток державності Київської Русі відбувався у двох напрямах: від системи управління, що випливала з військової організації, - до цивільних форм правління та під посилення централізму - до децентралізації.
Основними елементами механізму політичної влади в Давньоруській державі були князь, боярська рада та віче (збори міського населення). Великий київський князь був головним носієм державної влади, гарантом функціонування всіх органів управління, репрезентантом країни на міжнародній арені, символом державної стабільності. У його руках було зосереджено всю повноту законодавчої, виконавчої, судової та військової влади. У своїй діяльності князь спирався на військову підтримку дружини та ідеологічну - церкви. Дружина являла собою постійне військо, що виконувало роль апарату примусу. Вона формувалася на засадах васалітету і складалася зі старшої (бояри, великі феодали) та молодшої ("отроки", "діти боярські", "пасинки") дружин. За свою службу старші дружинники одержували землі, а молодші - частину військової здобичі або плату.
Певною мірою на політичні рішення князя впливали поради та підтримка боярської ради. Цей дорадчий орган походить від давньослов'янської ради старійшин. За часів Київської Русі до боярської ради входили старші дружинники, міська еліта та представники вищого духовенства, з якими князь обговорював питання оголошення війни та миру, укладення угод, видання законів, вирішував важливі адміністративні, фінансові та судові справи. У разі відсутності князя або після його смерті рада ставала основним органом влади, у компетенції якої були не тільки питання внутрішньої та зовнішньої політики, а й обрання та встановлення влади наступного князя.
Володіючи правом "вето", боярська рада неодноразово змінювала плани великих князів, чим підтверджувала на практиці реальність прав та автономію князівських васалів, з яких вона утворювалася. Проте залежність цього дорадчого органу від князя призвела до того, що він не був юридично оформлений і не став повноцінним державним інститутом з чітко визначеними функціями.
Важливі громадські та державні справи вирішувало віче - народні збори дорослого чоловічого населення. Цей орган влади логічно продовжує слов'янську традицію племінних зборів. У добу посилення монархії та централізму віча занепали, а в період ослаблення князівської влади знову відродилися.
В літописах перші згадки про них датуються 1016 р. (Новгород), 1068 р. (Київ), 1097 р. (Володимир-Волинський). Право скликати віче мали князь, митрополит або ж самі жителі міста. Віче мало досить широкі права: оголошувало війну і укладало мир, виганяло або ж за князя, розпоряджалося фінансовими та земельними ресурсами, усувало адміністрацію, чинило вічовий суд. Механізм прийняття рішень був гранично простим - голосування не проводилося, а підтримка або ж заперечення висловлювалися гучним криком. Володіючи правом затвердження важливих державних рішень, віче все ж мало обмежену самостійність і рідко виступало із законодавчими ініціативами.
Князь, боярська рада, віче - це носії різних форм державності; основні елементи трьох моделей управління - монархічної, аристократичної та демократичної. Домінувала переважно князівська влада, але в періоди її ослаблення на перші ролі висувалися боярська рада і віче. Механізм політичної влади Давньоруської держави характеризується не тільки співпрацею, а й суперництвом і протистоянням його елементів, що, безумовно, надавало динаміки суспільному розвитку. Проте боярська рада і віче (на відміну від князя) не стали постійними органами влади з чітко окресленими функціями.
1.Февральская революция и демократизация общества.
2. Политические партии и общественные движения в Казахстане.
Ускорителем февральской революции 1917 г. стала первая мировая война.
Не случайно, лидер большевиков В.И.Ленин признавал, что не будь мировой войны,Россия могла бы жить десятилетия без революций.
Именно война привела к крушению империй, перекройке карты Европы. Ее окончание повлекло за собой глубочайший кризис, породивший в итоге фашизм.
Экономическая разруха и поражение русских влйск на фронтах войны, рост рабочего и аграрного движения в стране, в т.ч. Казахстане (1916 г.) свидетельствовали, о том что Россия находится на грани катастрофы.
В феврале 1917 г. победила буржуазно-демократическая революция, свергнувшая царизм.
Своебразие февральской революции заключалось в установлении двоевластия в лице Временного правительства и Совета рабочих, солдатских и крестьянских депутатов.
Казахское население с самого начала Феральской революции приветствовало свержение царизма. Этому и некоторые меры Временного правительства по демобилизации «инородцев» на тыловые работы. 14 марта 1917 г. была приостановлена их мобилизация, а через месяц
было принято решение об их демобилизации.
В марте 1917 г. в Казахстане повсеместно сформировались местные органы Временного правительства – областные, и уездные исполнительные комитеты, отражавшие интересы предпринимателей, купцов, чиновников.
Верной опорой Временного правительства в областях и уездах были казачьи комитеты. Татарские, узбекские и уйгурские купцы и торговцы объединились в «мусульманские» и «татарские» комитеты.
Объяснение: