Ганнібал (247—183 р.р. до н. е.), повне ім'я Ганнібал Барка, карфагенський полководець, вважається одним з найвеличніших полководців в історії. Батько Ганнібала Гамількар Барка командував карфагенськими військами під час Першої Пунічної війни. Його молодшими братами були Магон і Гасдрубал. Ганнібал жив у період найбільшого напруження на теренах Середземномор'я. У віці 9 років дав клятву довічно бути ворогом Риму. Ставши головнокомандувачем карфагенськими військами в Іспанії, розв'язав Другу Пунічну війну, атакувавши місто Сагунт. Одним з його найбільших досягнень став перехід з Іберійського півострова через Піренеї та Альпи в Італію. Протягом перших трьох років війни Ганнібалові вдалося здобути три великі перемоги в Італії — при Требії, Тразименському озері та Каннах у яких проявився талант Ганнібала як полководця. Ганнібал перебував на території Італії протягом 15 років, але римлянам вдалося переломити хід війни, перейшовши у наступ спочатку в Іспанії, а потім і в Африці. Викликаний владою на до Карфагену, Ганнібал зазнав поразки у битві при Замі.
Після війни, Ганнібал займався політичною діяльністю, зокрема займав посаду суфета, допоки у 196 р. до н. е. не був звинувачений в антиримській діяльності і змушений був відправитися у вигнання. У вигнанні Ганнібал служив радником при дворі Антіоха ІІІ і розробляв план війни проти Риму. У 190 р. до н. е. після поразки Антіоха ІІІ у битві при Магнезії знову був змушений тікати. Останній свій притулок Ганнібал знайшов у Віфінії, де у 183 р. до н. е. був зраджений місцевим правителем і не бажаючи здаватися римлянам, покінчив життя самогубством. Ганнібал вважається одним з найвеличніших військових стратегів в історії, а також стоїть в одному ряду з такими полководцями античності як Александр Македонський, Юлій Цезар та Пірр Епірський[2][3] .
Деятельность Петра Первого достаточно противоречива. Так, некоторые историки считают, что его реформы негативно сказались на развитии государства, но другие же считают, что его реформы были необходимы и положительно сказались на развитии государства. Я же считаю, что деятельность Петра Первого очень сильно сказалась на развитии, совершенствовании военной, политической, духовной системы государства. Во время его правления произошел ряд изменения в политической сфере: 1) произошел роспуск Боярской Думы. Это было важно, так как Дума работала не эффективно, у участников думы не было мотивации работать. 2) Были упразднены приказы, так как в приказах была коррупция, приказы не решали актуальные вопросы, так как существовало много приказов, которые уже не реализовывались (стрелецкий, пушкарский и другие). 3) Была создана коллегия (орган исполнительной власти), решения которого были основаны на коллективном принятии решений, что говорит о том, что решения будут приниматься обоснованно и будут иметь эффективный характер. И другие реформы. В военной сфере: 1) Были созданы тульские военные мануфактуры, уральские железные мануфактуры и другие. 2) Произошел роспуск стрелецкого войска, что было крайне необходимо, так как оно было крайне неэффективно (на смену пришли гвардейские полки). В духовной сфере:1) Были созданы ассамблеи из-за чего появлялись новые идеи в сфере реформ 2) открытие первого музея - кунсткамеры 3) создание первой массовой газеты - "Ведомости" и многое другое. Отсюда можно сделать вывод о том, что в целом для государства была полезна деятельность Петра Первого, для людей, потому как они развивались (были открыты различного рода школы, люди развивались ходя в музей).
Ганнібал (247—183 р.р. до н. е.), повне ім'я Ганнібал Барка, карфагенський полководець, вважається одним з найвеличніших полководців в історії. Батько Ганнібала Гамількар Барка командував карфагенськими військами під час Першої Пунічної війни. Його молодшими братами були Магон і Гасдрубал. Ганнібал жив у період найбільшого напруження на теренах Середземномор'я. У віці 9 років дав клятву довічно бути ворогом Риму. Ставши головнокомандувачем карфагенськими військами в Іспанії, розв'язав Другу Пунічну війну, атакувавши місто Сагунт. Одним з його найбільших досягнень став перехід з Іберійського півострова через Піренеї та Альпи в Італію. Протягом перших трьох років війни Ганнібалові вдалося здобути три великі перемоги в Італії — при Требії, Тразименському озері та Каннах у яких проявився талант Ганнібала як полководця. Ганнібал перебував на території Італії протягом 15 років, але римлянам вдалося переломити хід війни, перейшовши у наступ спочатку в Іспанії, а потім і в Африці. Викликаний владою на до Карфагену, Ганнібал зазнав поразки у битві при Замі.
Після війни, Ганнібал займався політичною діяльністю, зокрема займав посаду суфета, допоки у 196 р. до н. е. не був звинувачений в антиримській діяльності і змушений був відправитися у вигнання. У вигнанні Ганнібал служив радником при дворі Антіоха ІІІ і розробляв план війни проти Риму. У 190 р. до н. е. після поразки Антіоха ІІІ у битві при Магнезії знову був змушений тікати. Останній свій притулок Ганнібал знайшов у Віфінії, де у 183 р. до н. е. був зраджений місцевим правителем і не бажаючи здаватися римлянам, покінчив життя самогубством. Ганнібал вважається одним з найвеличніших військових стратегів в історії, а також стоїть в одному ряду з такими полководцями античності як Александр Македонський, Юлій Цезар та Пірр Епірський[2][3] .
Объяснение:
Деятельность Петра Первого достаточно противоречива. Так, некоторые историки считают, что его реформы негативно сказались на развитии государства, но другие же считают, что его реформы были необходимы и положительно сказались на развитии государства. Я же считаю, что деятельность Петра Первого очень сильно сказалась на развитии, совершенствовании военной, политической, духовной системы государства. Во время его правления произошел ряд изменения в политической сфере: 1) произошел роспуск Боярской Думы. Это было важно, так как Дума работала не эффективно, у участников думы не было мотивации работать. 2) Были упразднены приказы, так как в приказах была коррупция, приказы не решали актуальные вопросы, так как существовало много приказов, которые уже не реализовывались (стрелецкий, пушкарский и другие). 3) Была создана коллегия (орган исполнительной власти), решения которого были основаны на коллективном принятии решений, что говорит о том, что решения будут приниматься обоснованно и будут иметь эффективный характер. И другие реформы. В военной сфере: 1) Были созданы тульские военные мануфактуры, уральские железные мануфактуры и другие. 2) Произошел роспуск стрелецкого войска, что было крайне необходимо, так как оно было крайне неэффективно (на смену пришли гвардейские полки). В духовной сфере:1) Были созданы ассамблеи из-за чего появлялись новые идеи в сфере реформ 2) открытие первого музея - кунсткамеры 3) создание первой массовой газеты - "Ведомости" и многое другое. Отсюда можно сделать вывод о том, что в целом для государства была полезна деятельность Петра Первого, для людей, потому как они развивались (были открыты различного рода школы, люди развивались ходя в музей).
Объяснение: