Точна дата народження Адама Сміта невідома. Відомо лише те, що він народився в червні 1723 року і був хрещений 5 числа цього місяця в невеликому містечку Керколді, розташованому неподалік від Едінбургу.
Батько Адама був митним чиновником. Він загинув за півроку до народження хлопчика. Мати – дочка великого англійського землевласника. Вона і виховувала сина.

У 14 років Адам Сміт вступає до престижного Університету Глазго, де відразу виявляється його величезний інтерес до навчання. Адам посилено вивчає етичні основи філософії під керівництвом відомого шотландського філософа Френсиса Хичстоуна. Не дивлячись на те, що Хичстоун став справжнім наставником для Адама Сміта, багато його теорій було згодом спростовано самим Адамом.
Наприкінці навчання в університеті Адам Сміт виграє стипендію для оплати навчання в знаменитому Оксфорді, куди він і поступив у 1740 році.
Після закінчення Оксфорду в 1746 році він повертається до Шотландії, де починає готувати і читати лекції з історії, риторики, філософії і економіки для студентів університету в Едінбурзі. Саме у цьому періоді свого життя Адам Сміт формує основу своєї економічної теорії, яка полягає в прагненні відобразити діяльність людини з трьох напрямів:
- з точки зору моральності;
- з державних і цивільних позицій;
- з позицій економічних.
Популярність і загальне визнання його публічних виступів багатьма відомими науковими діячами того часу, призвели до того, що в 1751 році двадцятисемирічний лектор призначається професором логіки до Університету Глазго. А ще через рік він посідає посаду професора філософії моралі, яка вважається набагато престижнішою.
У 1758 році Адам Сміт призначається деканом, що поза сумнівом є визнанням його заслуг перед університетом. Весь вільний час він присвячує професійній діяльності. У коло його спілкування входять багато політиків, аристократи і діячі науки. Зокрема, серед його близьких знайомих - хімік Джозеф Блек, винахідник парового двигуна Джеймс Ватт, знаменитий філософ Девід Юм.
Під час роботи в університеті Адам Сміт публікує свою першу дійсно велику роботу «Теорія етичних відчуттів», яка пізніше ляже в основу «Дослідження про природу і причини багатства народів», - книги, що зробила його всесвітньо відомим і що поклала початок такої науки, як політична економія.
У 1763 році Адам Сміт отримує щедру пропозицію бути супроводжуючим у закордонній подорожі молодого графа Баклю - прийомного сина відомого, на той час, політика герцога Баклю. Сміт приймає пропозицію. Не останню роль при ухваленні позитивного рішення зіграла матеріальна сторона питання – Сміту було запропонована платня у розмірі 800 фунтів стерлінгів до кінця його життя, що значно перевищувало його гонорари в університеті.
Подорож триває більше двох років. Маршрут пролягає через Тулузу, Женеву, де Адам Сміт зустрівся із знаменитим європейським філософом Вольтером, і Париж. У Парижі Адам Сміт зводить знайомство з багатьма європейськими філософами і вченими, ідеї яких він використовує в написанні «Дослідження про природу і причини багатства народів».
Книгу Сміт закінчує лише через 9 років після повернення до Шотландії. Всі ці роки Адам Сміт живе на самоті зі своєю матір'ю.
У «Дослідженні про природу і причини багатства народів» Адам Сміт розвиває ідею про працю, як головне джерело загальнонаціонального багатства. Детально розглядаються питання розділу праці і приватного підприємництва. Також жорстко критикується твердження про необхідність державного регулювання економіки країни.
Після публікації книги в 1776 році і так високий авторитет Сміта ще більш зміцнюється і через два роки, в 1778 році він призначається керівником митної служби Шотландії, якою він керує до самої своїй смерті в липні 1790 року
в правление ивана грозного внешняя политика россии делилась на три основных направления: западное, восточное и южное. на западе основной являлась борьба за выход к морю, на юго-востоке и востоке борьба с казанским и астраханским ханствами и начало освоения сибири, а на юге - защита страны от набегов крымского хана. первым по значению было восточное направление.
внутренняя политика:
в 1547 г иван iv венчается на царство. целью ивана iv было проведение реформ на пути централизации. для проведения реформ была создана ближняя дума. действовала она с 1547–1560 гг под руководством адашева. была создана система приказов (учреждения, которые ведали отраслями государственного или отдельными регионами страны). всего было 20 приказов.
в 1555-1556 гг вышло уложение о службе. служилые люди делились на служилых по отечеству (дворяне) и служилых по прибору (стрельцы). дворяне начинали службу с 15 лет.
в 1550 был принят новый судебник (царский). он подтверждал переход крестьян в юрьев день, но за более высокою плату.
право сбора торговых пошлин переходило в руки государства. установлена единая единица взимания налогов – большая соха. впервые введено наказание за взяточничество.
в 1549 г в феврале был создан земский собор. он ведал вопросами внешней политики, финансов и назначал на царствование. в состав земского собора входили члены боярской думы, государева двора, выборные правителем дворяне и верхушка посада. земский собор существовал до 17 в. такая власть называлась сословно-представительной монархией (xvi-xvii вв).
для того чтобы укрепить центральную власть иван iv пришел к опричнине. опричнина (1565 – 1572 гг) – это форсированная централизация власти без достаточных и социальных предпосылок. вся страна была поделена на земщину и опричнину. опричнина стала личным уделом царя (уезды с развитым землевладением, уезды по границам, черносошные земли в , часть москвы). из опричнины в земщину выселялись неугодные бояре, а на их земли селились угодные.
созданы свои органы , и создавалось войско опричников – личных слуг государя, которые пользовались безнаказанностью. в землях земщины начался террор, разгром оппозиции, городов, которые противостояли москве (новгород).
опричниной были ликвидированы боярские рады, которые выступали против власти государя.
осенью 1572 г. опричнину отменили. после этого начались казни видных опричников. в результате опричнины централизация продвинулась вперед, но в таких формах, которые нельзя назвать прогрессивными.
Точна дата народження Адама Сміта невідома. Відомо лише те, що він народився в червні 1723 року і був хрещений 5 числа цього місяця в невеликому містечку Керколді, розташованому неподалік від Едінбургу.
Батько Адама був митним чиновником. Він загинув за півроку до народження хлопчика. Мати – дочка великого англійського землевласника. Вона і виховувала сина.

У 14 років Адам Сміт вступає до престижного Університету Глазго, де відразу виявляється його величезний інтерес до навчання. Адам посилено вивчає етичні основи філософії під керівництвом відомого шотландського філософа Френсиса Хичстоуна. Не дивлячись на те, що Хичстоун став справжнім наставником для Адама Сміта, багато його теорій було згодом спростовано самим Адамом.
Наприкінці навчання в університеті Адам Сміт виграє стипендію для оплати навчання в знаменитому Оксфорді, куди він і поступив у 1740 році.
Після закінчення Оксфорду в 1746 році він повертається до Шотландії, де починає готувати і читати лекції з історії, риторики, філософії і економіки для студентів університету в Едінбурзі. Саме у цьому періоді свого життя Адам Сміт формує основу своєї економічної теорії, яка полягає в прагненні відобразити діяльність людини з трьох напрямів:
- з точки зору моральності;
- з державних і цивільних позицій;
- з позицій економічних.
Популярність і загальне визнання його публічних виступів багатьма відомими науковими діячами того часу, призвели до того, що в 1751 році двадцятисемирічний лектор призначається професором логіки до Університету Глазго. А ще через рік він посідає посаду професора філософії моралі, яка вважається набагато престижнішою.
У 1758 році Адам Сміт призначається деканом, що поза сумнівом є визнанням його заслуг перед університетом. Весь вільний час він присвячує професійній діяльності. У коло його спілкування входять багато політиків, аристократи і діячі науки. Зокрема, серед його близьких знайомих - хімік Джозеф Блек, винахідник парового двигуна Джеймс Ватт, знаменитий філософ Девід Юм.
Під час роботи в університеті Адам Сміт публікує свою першу дійсно велику роботу «Теорія етичних відчуттів», яка пізніше ляже в основу «Дослідження про природу і причини багатства народів», - книги, що зробила його всесвітньо відомим і що поклала початок такої науки, як політична економія.
У 1763 році Адам Сміт отримує щедру пропозицію бути супроводжуючим у закордонній подорожі молодого графа Баклю - прийомного сина відомого, на той час, політика герцога Баклю. Сміт приймає пропозицію. Не останню роль при ухваленні позитивного рішення зіграла матеріальна сторона питання – Сміту було запропонована платня у розмірі 800 фунтів стерлінгів до кінця його життя, що значно перевищувало його гонорари в університеті.
Подорож триває більше двох років. Маршрут пролягає через Тулузу, Женеву, де Адам Сміт зустрівся із знаменитим європейським філософом Вольтером, і Париж. У Парижі Адам Сміт зводить знайомство з багатьма європейськими філософами і вченими, ідеї яких він використовує в написанні «Дослідження про природу і причини багатства народів».
Книгу Сміт закінчує лише через 9 років після повернення до Шотландії. Всі ці роки Адам Сміт живе на самоті зі своєю матір'ю.
У «Дослідженні про природу і причини багатства народів» Адам Сміт розвиває ідею про працю, як головне джерело загальнонаціонального багатства. Детально розглядаються питання розділу праці і приватного підприємництва. Також жорстко критикується твердження про необхідність державного регулювання економіки країни.
Після публікації книги в 1776 році і так високий авторитет Сміта ще більш зміцнюється і через два роки, в 1778 році він призначається керівником митної служби Шотландії, якою він керує до самої своїй смерті в липні 1790 року
Объяснение:
Адам Сміт
ответ:
внешняя политика:
в правление ивана грозного внешняя политика россии делилась на три основных направления: западное, восточное и южное. на западе основной являлась борьба за выход к морю, на юго-востоке и востоке борьба с казанским и астраханским ханствами и начало освоения сибири, а на юге - защита страны от набегов крымского хана. первым по значению было восточное направление.
внутренняя политика:
в 1547 г иван iv венчается на царство. целью ивана iv было проведение реформ на пути централизации. для проведения реформ была создана ближняя дума. действовала она с 1547–1560 гг под руководством адашева. была создана система приказов (учреждения, которые ведали отраслями государственного или отдельными регионами страны). всего было 20 приказов.
в 1555-1556 гг вышло уложение о службе. служилые люди делились на служилых по отечеству (дворяне) и служилых по прибору (стрельцы). дворяне начинали службу с 15 лет.
в 1550 был принят новый судебник (царский). он подтверждал переход крестьян в юрьев день, но за более высокою плату.
право сбора торговых пошлин переходило в руки государства. установлена единая единица взимания налогов – большая соха. впервые введено наказание за взяточничество.
в 1549 г в феврале был создан земский собор. он ведал вопросами внешней политики, финансов и назначал на царствование. в состав земского собора входили члены боярской думы, государева двора, выборные правителем дворяне и верхушка посада. земский собор существовал до 17 в. такая власть называлась сословно-представительной монархией (xvi-xvii вв).
для того чтобы укрепить центральную власть иван iv пришел к опричнине. опричнина (1565 – 1572 гг) – это форсированная централизация власти без достаточных и социальных предпосылок. вся страна была поделена на земщину и опричнину. опричнина стала личным уделом царя (уезды с развитым землевладением, уезды по границам, черносошные земли в , часть москвы). из опричнины в земщину выселялись неугодные бояре, а на их земли селились угодные.
созданы свои органы , и создавалось войско опричников – личных слуг государя, которые пользовались безнаказанностью. в землях земщины начался террор, разгром оппозиции, городов, которые противостояли москве (новгород).
опричниной были ликвидированы боярские рады, которые выступали против власти государя.
осенью 1572 г. опричнину отменили. после этого начались казни видных опричников. в результате опричнины централизация продвинулась вперед, но в таких формах, которые нельзя назвать прогрессивными.
объяснение: