1. Вещий Олег — князь новгородский с 879 года и великий князь киевский с 882 года. Полководец, политик.
Получив власть над новгородскими землями после смерти Рюрика, как опекун над его малолетним сыном Игорем, Олег присоединил к Новгородской Руси Киев и перенёс туда столицу Древнерусского государства.
2. Владимир Всеволодович Мономах (1053–1125) – внук Великого Князя Ярослава Мудрого. Государственный деятель, князь смоленский, черниговский, переяславский, великий князь киевский, полководец, мыслитель, писатель, автор произведения, известного как «Поучения Владимира Мономаха».
Нерон – римський імператор, правив Римом з 54 до 68 року. Він відрізнявся марнославством, грамотним веденням зовнішньої і внутрішньої політики, деспотизмом. Він став останнім імператором з римської династії Юліїв-Клавдіїв. Луцій Доміцій Агенобарб (Нерон Клавдій Цезар Август Германік) народився 15 грудня 37 року в місті Антіум, Італія, недалеко від Риму. Незабаром батька хлопчика помер і його вихованням зайнялася тітка, давши йому прекрасну освіту. У 49 році римський престол зайняв Калігула, який одружився на матері Нерона – Агрипині і усиновив його. Так юнак став спадкоємцем престолу. Мати одразу ж зайнялася навчанням сина. Вихователем Нерона став Сенека – оратор, мислитель і філософ. Агрипина всіляко намагалася усувати конкурентів сина. Подейкують, що смерть Калігули також справа її рук, так як жінка стала побоюватися того, що чоловік передасть владу своєму рідному синові. Правління Нерона почалося з того дня, як помер Калігула. Нерону було тільки 16. Мати Нерона хотіла правити Римом через свого сина. Вона намагалася вплинути на його політику і отримати владу для себе. Зрештою, Нерон втомився від впливу своєї матері і відмовився слухати її. Агрипина розлютилася і почала змову проти Нерона. У відповідь Нерон вбив свою матір. У 55 році він почав займатися справами держави. У ранні часи Нерона при владі проходила боротьба з корупцією, багато посадових осіб було заарештовано, знизилися податки. Незабаром Нерон ставав тираном. Він стратив тих, хто йшов проти його волі, усував політичних суперників. Нерон почав вести себе як божевільний і вважав себе скоріше художником, ніж імператором. Він витрачав великі суми грошей на екстравагантні вечірки і почав виконувати свої вірші і музику публічно. У 64 році сталася трагедія – горів Рим, і деякі історики вважають, що він сам став ініціатором пожежі, щоб звільнити місце для нового палацу. Тоді в Римі згоріли 10 районів з 14. Нерон же звинуватив в тому що сталося християн, наклав на провінції великий податок. Безліч християн були вбиті. Їх стратили жахливими в тому числі спалювали живцем, розпинали і кидали собакам. Через рік імператор вступив в конфлікт з Сенатом, який, в свою чергу, підготував змову з повалення імператора. Дізнавшись про це Нерон протягом декількох днів схопив всіх змовників. У зовнішній політиці він не досяг особливого успіху. Правитель займався зміцненням кордонів територій, які були завойовані до нього. Єдине в чому він ще відзначився, так це в придушенні повстання королеви британських земель, що увійшли до складу Римської імперії. У 68 р н.е. деякі римські провінції почали повставати проти Нерона. Боячись, що Сенат його покарає, Нерон покінчив життя самогубством за до одного зі своїх помічників.
1. Вещий Олег — князь новгородский с 879 года и великий князь киевский с 882 года. Полководец, политик.
Получив власть над новгородскими землями после смерти Рюрика, как опекун над его малолетним сыном Игорем, Олег присоединил к Новгородской Руси Киев и перенёс туда столицу Древнерусского государства.
2. Владимир Всеволодович Мономах (1053–1125) – внук Великого Князя Ярослава Мудрого. Государственный деятель, князь смоленский, черниговский, переяславский, великий князь киевский, полководец, мыслитель, писатель, автор произведения, известного как «Поучения Владимира Мономаха».
Нерон – римський імператор, правив Римом з 54 до 68 року. Він відрізнявся марнославством, грамотним веденням зовнішньої і внутрішньої політики, деспотизмом. Він став останнім імператором з римської династії Юліїв-Клавдіїв. Луцій Доміцій Агенобарб (Нерон Клавдій Цезар Август Германік) народився 15 грудня 37 року в місті Антіум, Італія, недалеко від Риму. Незабаром батька хлопчика помер і його вихованням зайнялася тітка, давши йому прекрасну освіту. У 49 році римський престол зайняв Калігула, який одружився на матері Нерона – Агрипині і усиновив його. Так юнак став спадкоємцем престолу. Мати одразу ж зайнялася навчанням сина. Вихователем Нерона став Сенека – оратор, мислитель і філософ. Агрипина всіляко намагалася усувати конкурентів сина. Подейкують, що смерть Калігули також справа її рук, так як жінка стала побоюватися того, що чоловік передасть владу своєму рідному синові. Правління Нерона почалося з того дня, як помер Калігула. Нерону було тільки 16. Мати Нерона хотіла правити Римом через свого сина. Вона намагалася вплинути на його політику і отримати владу для себе. Зрештою, Нерон втомився від впливу своєї матері і відмовився слухати її. Агрипина розлютилася і почала змову проти Нерона. У відповідь Нерон вбив свою матір. У 55 році він почав займатися справами держави. У ранні часи Нерона при владі проходила боротьба з корупцією, багато посадових осіб було заарештовано, знизилися податки. Незабаром Нерон ставав тираном. Він стратив тих, хто йшов проти його волі, усував політичних суперників. Нерон почав вести себе як божевільний і вважав себе скоріше художником, ніж імператором. Він витрачав великі суми грошей на екстравагантні вечірки і почав виконувати свої вірші і музику публічно. У 64 році сталася трагедія – горів Рим, і деякі історики вважають, що він сам став ініціатором пожежі, щоб звільнити місце для нового палацу. Тоді в Римі згоріли 10 районів з 14. Нерон же звинуватив в тому що сталося християн, наклав на провінції великий податок. Безліч християн були вбиті. Їх стратили жахливими в тому числі спалювали живцем, розпинали і кидали собакам. Через рік імператор вступив в конфлікт з Сенатом, який, в свою чергу, підготував змову з повалення імператора. Дізнавшись про це Нерон протягом декількох днів схопив всіх змовників. У зовнішній політиці він не досяг особливого успіху. Правитель займався зміцненням кордонів територій, які були завойовані до нього. Єдине в чому він ще відзначився, так це в придушенні повстання королеви британських земель, що увійшли до складу Римської імперії. У 68 р н.е. деякі римські провінції почали повставати проти Нерона. Боячись, що Сенат його покарає, Нерон покінчив життя самогубством за до одного зі своїх помічників.
Объяснение: