Напишите полный рассказ на тему «История нашей страны (России) в названиях городов, сёл, деревень, улиц моего региона». В рассказе необходимо указать не менее двух названий
и охарактеризовать связь этих названий с историческими событиями (деятельностью
исторических личностей). можете про улица Саранска​

1)Демографическая революция - резкое снижение рождаемости и смертности.

Основное последствие - воспроизводство населения сводится к замещению поколений.

Причины: мероприятий, повышение уровня жизни.

2)Социальные причины урбанизации

Развитие населённых пунктов вроде сёл и деревень с последующим их превращением в города. ...

Развитие промышленности. ...

Безработица. ...

Образование.

Пространственная мобильность: усиление миграций транспортной революции.

3)Социальная мобильность: процессы демократизации, давшие людям большую свободу действий

4)К концу 19 века сословное деление практически исчезает.Значительно вырастает социальная мобильность.Происходит социальное расслоение.

Объяснение:Социальная мобильность-возможность перейти из одной общественной группы в другую,это значит что крестьяне могли перейти в другой город,стать богаче и считаться дворянами

5) Думаю, что именно рабочий вопрос стал главной социальной проблемой конца 19 – начала 20 веков потому, что рабочие были основным классом и большинством общества в индустриальном обществе, которое существовало тогда. Если, например, в 18 веке главной социальной проблемой в России было крестьянство, то в конце 19 века – это были рабочие, потому что они составляли большинство населения, а от их благополучия зависело благополучие государственного строя. Ведь если рабочий класс был бы доволен, то никаких забастовок и стачек не было бы.  

Объяснение:

Рабочий вопрос был главным, потому что мир был индустриальным в основном, а условия труда рабочего класса были не самыми лучшими. Поэтому сохранение государственного строя зависело от улучшения условий труда.

Жителі Давнього Єгипту надавали особливого значення тому, що буде з душею після смерті людини. Життя, вважали єгиптяни, – лише тимчасове перебування на цьому світі, мить у порівнянні з вічним існуванням душі у потойбічному світі. Для потойбічного життя не тільки готували тіло померлого, перетворюючи його на мумію, а й споруджували «будинки вічності» – піраміди й гробниці. Спочатку фараонів і знатних людей ховали у пірамідах, які вражали сучасників і нащадків своїми розмірами та величчю. З часом, побоюючись грабіжників, приховували від стороннього ока гробниці багатіїв і правителів у видовбаних у скелях поховальних комплексах. Оскільки для єгиптян загробне життя було таким же реальним, як і земне, вивчення вмісту гробниць дало можливість ученим відтворити багато сторін життя Давнього Єгипту.

Які дії давні єгиптяни вважали гріхом?

Праведність душі визначали за до ваг. На одну чашу клали серце (у ньому, на думку єгиптян, містилася душа), на другу – пташине перо, що символізувало правосуддя.

Ваги тримав Анубіс, а вирок виносив Тот. Якщо серце переважувало, то померлий був грішником, і чудовисько Амту – лев з головою крокодила з’їдало його. Якщо померлий не мав гріхів, то оживав для подальшого вічного життя у раю – Іару. Поля Іару мало чим відрізнялися від найкращих полів Єгипту. Їх оточував бронзовий мур, який захищав праведників. У раю селяни обробляли землі, писці вели облік, фараони керували своїми підлеглими. Але душа час від часу поверталася до тіла, і тому єгиптяни прагнули зберегти його якнайдовше, виготовляючи мумії.