Народ, в целом, любил Екатерину. Эта любовь была обусловлена неким ореолом Петра Великого, окутывавшем императрицу, а также ее добродушным характером и некоторыми реформами (снижение подушной подати). Однако, от непомерных, нескончаемых празднеств, кутежей, застольев, здоровье императрицы дало сбой. Весной 1727 г., в возрасте 43 лет, Екатерина I скончалась.
Незадолго до смерти императрицы, А.Д. Меншиков успел переметнуться на сторону Петра Алексеевича и уже готовил почву для нового правителя. Перед самой смертью Екатерины ее приближенными от ее имени было составлено завещание, согласно которому власть передавалась Петру Алексеевичу. Завещание подписывала уже не сама императрица, а ее дочь Елизавета.
Важно отметить, что завещание не только провозглашало Петра Алексеевича преемником, но и устанавливало порядок дальнейшего наследования престола в случае бездетной смерти Петра: так, сначала власть должна была перейти к дочери Петра I и Екатерины I Анне Петровне, затем к ее потомкам, после чего к ее сестре Елизавете Петровне и ее потомкам, а уже потом – сестре Петра Алексеевича Наталье Алексеевне.
Таким образом, верховники, в состав которых, на тот момент входили уже и некоторые представители старой аристократии, без особого труда возвели на российский престол вполне законного наследника, внука Петра Великого, Петра Алексеевича, ставшего править под именем Петра II.
ответ: На початку 1917 р. в Російській імперії проживало близько 4 млн. євреїв, що становило трохи більше 4% всього населення. В містах та містечках колишньої смуги осілості (територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена імперським урядом з метою запобігання проникнення їх у великоруські губернії) вони становили до 1/3 населення, з них 70% займалися дрібною торгівлею і ремеслами. Лютнева революція 1917 р. припинила існування не лише Російської імперії, але й монархічної форми правління у державі, натомість колишні імперські та нові революційні державні установи та органи місцевого самоврядування організовувалися на революційних, демократичних засадах, а різні національні політичні та громадські рухи отримали можливість вільного розвитку. Були скасовані всі дискримінаційні закони царського уряду. Для євреїв зокрема зміни були колосальними:
- ліквідована сумнозвісна «смуга осілості», євреї могли вільно селитися по всій території колишньої Російської імперії;
- скасовані «відсоткові норми» вступу євреїв до навчальних закладів;
- бурхливий стимул до розвитку отримала єврейська культура;
- євреї брали все активнішу участь у політичному та суспільному житті країни.
Окончание правления Екатерины I
Народ, в целом, любил Екатерину. Эта любовь была обусловлена неким ореолом Петра Великого, окутывавшем императрицу, а также ее добродушным характером и некоторыми реформами (снижение подушной подати). Однако, от непомерных, нескончаемых празднеств, кутежей, застольев, здоровье императрицы дало сбой. Весной 1727 г., в возрасте 43 лет, Екатерина I скончалась.
Незадолго до смерти императрицы, А.Д. Меншиков успел переметнуться на сторону Петра Алексеевича и уже готовил почву для нового правителя. Перед самой смертью Екатерины ее приближенными от ее имени было составлено завещание, согласно которому власть передавалась Петру Алексеевичу. Завещание подписывала уже не сама императрица, а ее дочь Елизавета.
Важно отметить, что завещание не только провозглашало Петра Алексеевича преемником, но и устанавливало порядок дальнейшего наследования престола в случае бездетной смерти Петра: так, сначала власть должна была перейти к дочери Петра I и Екатерины I Анне Петровне, затем к ее потомкам, после чего к ее сестре Елизавете Петровне и ее потомкам, а уже потом – сестре Петра Алексеевича Наталье Алексеевне.
Таким образом, верховники, в состав которых, на тот момент входили уже и некоторые представители старой аристократии, без особого труда возвели на российский престол вполне законного наследника, внука Петра Великого, Петра Алексеевича, ставшего править под именем Петра II.
Объяснение:
ответ: На початку 1917 р. в Російській імперії проживало близько 4 млн. євреїв, що становило трохи більше 4% всього населення. В містах та містечках колишньої смуги осілості (територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена імперським урядом з метою запобігання проникнення їх у великоруські губернії) вони становили до 1/3 населення, з них 70% займалися дрібною торгівлею і ремеслами. Лютнева революція 1917 р. припинила існування не лише Російської імперії, але й монархічної форми правління у державі, натомість колишні імперські та нові революційні державні установи та органи місцевого самоврядування організовувалися на революційних, демократичних засадах, а різні національні політичні та громадські рухи отримали можливість вільного розвитку. Були скасовані всі дискримінаційні закони царського уряду. Для євреїв зокрема зміни були колосальними:
- ліквідована сумнозвісна «смуга осілості», євреї могли вільно селитися по всій території колишньої Російської імперії;
- скасовані «відсоткові норми» вступу євреїв до навчальних закладів;
- бурхливий стимул до розвитку отримала єврейська культура;
- євреї брали все активнішу участь у політичному та суспільному житті країни.