Династія Мін або Велика країна Мін (кит. 大明國, 大明国; піньїнь: Dà Míng Guó; 1368 — 1644) — династія, що правила Китаєм після ліквідації монгольської династії Юань. В часи панування Мін населення Китаю нараховувало від 160 до 200 мільйонів мешканців[1]. Ця династія була останньою династією Китаю, що керувалася етнічними китайцями — ханьцями. Вона була повалена повстаннцями Лі Цзичена і поступилася маньчжурській династії Цін. Хоча столиця Мін, місто Пекін, був узятий маньчжурами у 1644 році, імператор та його двір втекли до Південного Китаю і правили звідти до 1662 року[2].
За правління Мін, Китай володів великим флотом і армією числом у 1 мільйон чоловік[3]. Хоча приватна морська торгівля і офіційні посольства з Китаю мали місце за панування минулих династій, флот мусульманського адмірала-євнуха Чжен Хе, споруджений в часи Мін у 15 столітті, повністю перевершив своїх попередників розмірами і масштабом. На час панування Мін припадають реалізація великих будівничих проектів, таких як реставрація Великого китайського каналу і Великого китайського муру, а також спорудження Забороненого міста імператора у Пекіні у першій чверті 15 століття.
Российская империя прекратила свое существование после Февральской революции 27 февраля 1917 года. Николай 2 отрекается престола. Это было связано с внутренними процесами в стране - тяжелая экономическая ситуация, обумовленая войной, поражения на фронте, ряд забастовок, страйков повстаний. Также это было обумовленой политической ситуацией в стране. Ряд политических деятелей, которые пользовались авторитетом у народа были против самодержавства. Самодержавсто не поддерживалось и в народе. Так же революционно настроеная армия, да и весь народ были против империи. Этому также наростание освободительного движения национальных меньшин и ра демократических, а в будущем и социалистических идей
Відповідь:
Династія Мін або Велика країна Мін (кит. 大明國, 大明国; піньїнь: Dà Míng Guó; 1368 — 1644) — династія, що правила Китаєм після ліквідації монгольської династії Юань. В часи панування Мін населення Китаю нараховувало від 160 до 200 мільйонів мешканців[1]. Ця династія була останньою династією Китаю, що керувалася етнічними китайцями — ханьцями. Вона була повалена повстаннцями Лі Цзичена і поступилася маньчжурській династії Цін. Хоча столиця Мін, місто Пекін, був узятий маньчжурами у 1644 році, імператор та його двір втекли до Південного Китаю і правили звідти до 1662 року[2].
За правління Мін, Китай володів великим флотом і армією числом у 1 мільйон чоловік[3]. Хоча приватна морська торгівля і офіційні посольства з Китаю мали місце за панування минулих династій, флот мусульманського адмірала-євнуха Чжен Хе, споруджений в часи Мін у 15 столітті, повністю перевершив своїх попередників розмірами і масштабом. На час панування Мін припадають реалізація великих будівничих проектів, таких як реставрація Великого китайського каналу і Великого китайського муру, а також спорудження Забороненого міста імператора у Пекіні у першій чверті 15 століття.
Пояснення:НАДІЮСЬ ЦЯ ІНФОРМАЦІЯ ТОБІ ДО
Российская империя прекратила свое существование после Февральской революции 27 февраля 1917 года. Николай 2 отрекается престола. Это было связано с внутренними процесами в стране - тяжелая экономическая ситуация, обумовленая войной, поражения на фронте, ряд забастовок, страйков повстаний. Также это было обумовленой политической ситуацией в стране. Ряд политических деятелей, которые пользовались авторитетом у народа были против самодержавства. Самодержавсто не поддерживалось и в народе. Так же революционно настроеная армия, да и весь народ были против империи. Этому также наростание освободительного движения национальных меньшин и ра демократических, а в будущем и социалистических идей