Начало 30 - х гг. — одна из самых страшных страниц в истории нашей республики. Последствия голода еще долгие годы будут сказываться на демографической структуре казахстанского и прежде всего казахского населения. Численность казахского народа на уровне 1926 г. восстановилась, по подсчетам казахстанских демографов, лишь к концу 1966 г. Демографическая катастрофа начала 30 - х гг. коренным образом изменила этнодемографическую ситуацию в Казахстане и на долгие годы превратила казахов в этническое меньшинство на своей исторической территории. В годы правления И. В. Сталина репрессии коснулись полностью или частично более 60 народов и этнических групп. Их общая численность составляла более 3, 5 млн. чел. 1.Чем были вызваны репрессии в отношении многих народов СССР в годы правления И. В. Сталина? ответ аргументируйте (не менее 2-х аргументов)
2.Проанализируйте последствия демографических изменений в 1930-х гг. в Казахстане? (не менее 2-х последствий)
После прихода к власти блока «Народное единство» (объединение левых и левоцентристских партий и организаций) во главе с избранным (но не получившим абсолютного большинства) президентом Сальвадором Альенде, в 1970--1972 годах в стране осуществлялся комплекс социально-экономических преобразований левого толка: национализация предприятий и банков, аграрная реформа, реализация социальных программ, изменение трудового законодательства в интересах наёмных работников. Политика Альенде столкнулась с нарастающими сопротивлением консервативных финансовых, промышленных и латифундистскихкругов внутри страны и давлением иностранных корпораций. Это привело к экономическим трудностям, перешедшим затем в экономический кризис. Высокая инфляция и товарный дефицит вызвали рост социальной напряжённости, сопровождавшийся финансируемыми правой оппозицией забастовками, уличными беспорядками и всплеском правого терроризма. Количество жертв режима и погибших в беспорядках неизвестно.
Объяснение:
ответ:Городе́льська унія 1413 — угода між Польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та Великим князем Литовським, Руським та Жемантійським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городло, що на річці Західний Буг. Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Городельська унія передбачала проведення ряду заходів, спрямованих на уніфікацію систем органів державного управління обох країн, а також унормування Привілеїв шляхетських та зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та Великого князівства Литовського.
Угода підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії 1385 року, задекларувала повторне об'єднання Корони Польської і Великого князівства Литовського в одну державу «на вічні часи» перед лицем воєн та загрози з боку нім. хрестоносців та «інших будь-яких неприятелів». За ВКЛ визнавалося право на автономію: зберігалась інституція велико-князівської влади у Литві, а за Вітовтом закріплювався (щоправда, не спадково, а лише пожиттєво й під сюзеренітетом польського короля) титул Великого князя литовського.
Було визначено також принцип обрання монархів у Польському королівстві та ВКЛ за спільною згодою й ухвалою прелатів (вищі духовні особи в католицькій церкві), магнатів і шляхти обох країн. Литовсько-білорусько-українське боярство зрівнювалося у станово-правовому відношенні з польськими магнатами та шляхтою, підтвердженням чого стало передання низці найвпливовішим литовсько-українським родам польських шляхетських гербів і заміна старого терміна «бояри» новим — «барони і нобілі».
Результатом Городельської унії було послаблення союзу Литви та Польщі у війнах із Тевтонським орденом. Деякий час Тевтонський орден виступав на стороні Литовсько-руської держави проти Польщі та католицької шляхти Литви.
Объяснение: