МОРСЬКА БИТВА ПРИ ЛЕПАНТО (7 ЖОВТНЯ 1571 РОКУ) "Нарешті обидві ескадри супротивників зійшлися. І скоро рука Божа вшанувала нас своїм благоволінням ... піднявся вітер сироко, який ніс весь дим на турків і в такій же мірі гнав їх кораблі назад, в який допомагав християнам наступати ... Важкі галери християн, які перебували в першій лінії, стали наносити такої шкоди супротивнику своєї артилерією, що деякі з турецьких кораблів почали тонути. Тоді галери супротивників зчепилися на абордаж, і тут виявилося, хто з ворогів перевершує іншого силою ... В руки християн потрапила величезна кількість ворожих судів і полонених. Треба вважати, що принаймні 15.000 невірних загинуло в цій страшній сутичці ... Більш ніж 12000 рабів-християн в результаті цієї поразки турків отримали свободу ... Але скажу, що настільки приголомшлива перемога не супроводжувалася якимись помітними плодами для християнського світу і послужила тільки поширенням свідомості, що турецька держава не є непереможною". ЧОМУ В КІНЦІ XVI СТОЛІТТЯ ЄВРОПЕЙСЬКІ КРАЇНИ БУЛИ ЗМУШЕНІ ТІЛЬКІ ОБОРОНЯТИСЯ ВІД ТУРЕЦЬКОЇ ЕКСПАНСІЇ (ЗАВОЮВАТЬ)? ЧИМ ЩЕ ЗНАМЕНИТА МОРСЬКА БИТВА ПРИ ЛЕПАНТО? *
«Калкаман-Мамыр» с фабульной точки зрения проста. Юноша Калкаман из бедной семьи любит красавицу Мамыр, она отвечает ему взаимностью, оба свободны, но родственники девушки против такого союза, они препятствуют соединению юных влюбленных, которым всецело сочувствует автор. Мамыр погибает от пули своего родственника. В поэме «Енлик-Кебек» события развиваются на фоне вражды двух родов (Найман-Тобыкты), к которым принадлежат герои. В одном из родов тобыктинцев жил молодой батыр Кебек. В поэме Шакарима Кебек характеризуется как любимец рода, с пятнадцати лет отличившийся силой, жаждой жизни и подвигов, «душа с огнем», «брюнет, среднего роста, широкоплечий, добродушный, обходительный». Так как до сих пор поэма «Енлик-Кебек» не переведена на русский язык, трудно анализировать ее идейно-художественные достоинства. Поэтому для того, чтобы иметь представление о поэме, изложим ее краткое содержание. Кебек решился отправиться к славившемуся в то время предсказателю-абызу Нысану, жившему в горах Шынгыстау с целью узнать свою судьбу. Кебек, тихо подъехав к стоявшей одиноко в скалах Шын-гыса убогой юрте Нысана-абыза, остановился, как зачарованный: из юрты исходили печальные, трогающие душу звуки.