мне это нужно Які країни центральной та східної европи в міжвоенний период можна вважати тоталитарними и чому?
2)Порівняйте вирішення національного питання у Польщі,Чехословаччині,Угорщині,Румунії,Болгарії та Югославіі
3)Чим відризнялася індустріалізація в СРСР від аналогічних процесів у розвинених держав Заходв
характеризуется значительной ролью президента в системе государственных органов, соединением в его руках полномочий главы государства и главы правительства. Её также называют дуалистической республикой, подчеркивая тем самым факт чёткого разделения двух властей: сосредоточения сильной исполнительной власти в руках президента, а законодательной — в руках парамента
внепарламентский метод избрания президента (либо населением — Колумбия, Турция, либо коллегией выборщиков — США),
внепарламентский метод формирования правительства, то есть его формирует президент. Президент является и фактически, и юридически главой правительства (пост премьер-министра отсутствует, как, например, в США или Турции с 2018 года), или он назначает главу правительства (Камерун, Кот-д’Ивуар). Правительство несёт ответственность только перед президентом, а не перед парламентом, так как только президент может отправить его в отставку,
в целом, при такой форме правления президент обладает гораздо большими полномочиями по сравнению с парламентской республикой (является главой исполнительной власти, утверждает законы путём подписания, имеет право отправить правительство в отставку), но в президентской республике часто президент лишён права роспуска парламента, а парламент лишён права выразить недоверие правительству, но может сместить президента (процедура импичмента).
Президентские республики
К президентским республикам относят США, большинство республик Латинской Америки и Африки.
Классической президентской республикой являются Соединённые Штаты Америки. В основе Конституции США лежит принцип разделения властей. Согласно данной конституции, законодательная власть принадлежит Конгрессу, исполнительная — президенту, судебная — Верховному Суду. Президент, избираемый коллегией выборщиков, формирует правительство из лиц, принадлежащих к его партии.
Президентские республики распространены в странах Латинской Америки. Эта форма правления встречается также в некоторых странах Азии и Африки. Правда, подчас в этих странах власть главы государства на деле выходит за конституционные рамки, и, в частности, латиноамериканские президентские республики неоднократно характеризовались исследователями как суперпрезидентские.
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.