Любецький з"їзд князів прийняв: 0 1. Право приватної власності. 0 2. Право вотчинного володіння. О 3. Право місцевого самоврядування. О 4. Право батьківського спадкування. ОІнше:
Что, тоже не знаешь? Это Алёна Кряженко. Хлопоманські настрої певної частини студентства дедалі більше загострювали національне питання. На середину ХІХ ст. молодь, яка вступала до Київського університету, переважно була вихована польскою культурою. Ця ж культура панувала серед них протягом всього навчання. Кость Михальчук у своїх спогадах зауважував, що перехід правобережної польсько-культурної молоді «в українство» був надзвичайно драматичним і навіть героїчним кроком. Такий перехід відбувався значно із більшими випробовуннями для сумління, аніж виявлення українофільства лівобережцями. Адже «треба врахувати ту політичну репутацію і той незаперечний моральний авторитет, яким послуговувалася польська справа у Європі, а водночас і той легендарний ореол, яким наділявся в очах цивілізованого світу польський народ і його інтелігенція». Тож можна собі уявити, писав К. Михальчук, наскільки неймовірно важко було тим людям, що зважилися на відступ від такого бездоганного авторитету, як не просто було «виправдатися не лише перед цим суспільством, але й перед самими собою, перед власним сумлінням і честю, тим більше, що ці люди, виховані в польському середовищі, органічно поріднені з ним та його культурою, жили її життям та інтересами…»
Одной из самых тяжелых повинностей для всех слоев русского населения были ежегодные платежи Орде – «ордынский выход» или ордынская дань. Баскаки старались выжать из народа все, что могли. Чтобы никто не ушел от дани, несколько раз проводилась перепись населения. В 1257-1259 годах монгольские чиновники – численники – провели на Руси перепись населения. Все жители были переписаны и обязаны были ежегодно платить большую дань. Дань не платило только духовенство, которое завоеватели стремились использовать для укрепления своей власти. Сбор дани всегда сопровождался насилием и грабежом, тех кто не платил обращали в рабов. Другой тяжелой повинностью была обязанность поставлять воинов в монголо-татарское войско, принимать участие в военных походах.
Хлопоманські настрої певної частини студентства дедалі більше загострювали національне питання. На середину ХІХ ст. молодь, яка вступала до Київського університету, переважно була вихована польскою культурою. Ця ж культура панувала серед них протягом всього навчання.
Кость Михальчук у своїх спогадах зауважував, що перехід правобережної польсько-культурної молоді «в українство» був надзвичайно драматичним і навіть героїчним кроком. Такий перехід відбувався значно із більшими випробовуннями для сумління, аніж виявлення українофільства лівобережцями. Адже «треба врахувати ту політичну репутацію і той незаперечний моральний авторитет, яким послуговувалася польська справа у Європі, а водночас і той легендарний ореол, яким наділявся в очах цивілізованого світу польський народ і його інтелігенція». Тож можна собі уявити, писав К. Михальчук, наскільки неймовірно важко було тим людям, що зважилися на відступ від такого бездоганного авторитету, як не просто було «виправдатися не лише перед цим суспільством, але й перед самими собою, перед власним сумлінням і честю, тим більше, що ці люди, виховані в польському середовищі, органічно поріднені з ним та його культурою, жили її життям та інтересами…»
Баскаки старались выжать из народа все, что могли. Чтобы никто не ушел от дани, несколько раз проводилась перепись населения. В 1257-1259 годах монгольские чиновники – численники – провели на Руси перепись населения. Все жители были переписаны и обязаны были ежегодно платить большую дань. Дань не платило только духовенство, которое завоеватели стремились использовать для укрепления своей власти.
Сбор дани всегда сопровождался насилием и грабежом, тех кто не платил обращали в рабов.
Другой тяжелой повинностью была обязанность поставлять воинов в монголо-татарское войско, принимать участие в военных походах.