щоранку зі сходом сонця менебуде синичка. така шкідлива! такхочеться спати, але починається день.швидко сні і виходжу з дому.ранкове сонечко ніжно пестить моїщоки. повітря чисте й прохолодне. швидкойду до свого поля,. на травіпрохолодні крапельки роси, вонипереливаються на сонці. беру жменюземлі, розминаю її в руці. землям'яка, дихає теплом, значить пораприступати до пахоте.завожу свійтрактор і рев від нього розноситься повсій окрузі. поле ще не зорано, іось перші пласти землі,вивертаючись навиворіт, лягають заплугом. запахло землею і перегноєм.смуга за смугою, рівними рядкамизалишається за плугом. до середини днявідчувається втома. вистрибую наземлю, м'яку і тёплую.пью захлинаючисьводу. господи, як добре! єнебагато часу перекусити іполежати на траві. граки теж на обіді,клюють черв'ячків, яких плуг моготрактора викинув назовні. і їмспокійно пообідати, а потім знову зароботу, і знову шар за шаромлягають за моїм плугом. сорочка наспині вся мокра від поту. робота дужеважка, але, коли бачиш, що незоране поле перетворюється надихаючий, коричневий чотирикутникземлі, рівний і пахне весняноїземлею, на душі стає такдобре! сонце заходить! ось і деньпройшов. втомлений, але задоволенийвиконаною роботою, повертаюсядодому. а завтра знову вранці менерозбудить все та ж синичка, і знову моєполе буде з нетерпінням чекати мене.відповідьдай робити лінь доповідь поісторії? навряд чи тобі тут хто-нитьце напишемітки статті: розповідь від імені хлібороба про те якпройшов його день, розповідь від іменіхлібороба про те як пройшов його день5 клас, скласти розповідь від іменібудинку, скласти розповідь від іменієгипетського хлібороба аборемісника про те як пройшов йогодень, скласти розповідь від іменіхлібороба про те як пройшов його день,скласти розповідь про будинок від йогоімені, скласти розповідь від імені будинку,що розповість про сонце земляделец.
Вступаючи у війну з Російською імперією, Японія мала відразу декілька геополітичних цілей, головними з яких, звичайно, були отримання надзвичайних прав на Корейський півострів, який тоді перебував у сфері впливу Росії. 1895 р. за ініціативою Петербурга Німеччина, Франція і Росія, змусили Японію переглянути нав’язаний Китаю Симоносекський договір і повернути Китаю Ляодунський півострів. Японський уряд був надзвичайно роздратований цим актом і почав готуватися до реваншу. У 1897 р. Росія долучилася до імперіалістичного поділу Китаю, отримавши в оренду терміном на 25 років Квантунський півострів з містом Порт-Артур і домігшись згоди Пекіна на будівництво залізниці, яка мала з’єднати Порт-Артур з Китайською Східною залізницею [5, 605]. Порт-Артур, який став місцем базування головних сил російського флоту, мав надзвичайно важливе положення на Жовтому морі: звідси флот міг постійно тримати під ударом Корейську і Печілійську затоки, тобто найважливіші морські шляхи японських армій у випадку їх висадки в Маньчжурії. Беручи участь у придушенні “боксерського повстання” в Китаї, російські війська зайняли всю Маньчжурію до Ляодунського півострова. З усіх вищенаведених фактів чітко простежується, що саме активна Російська експансія в цьому регіоні спровокувала Японію, яка розглядала ці території, як сферу свого впливу.
Упродовж 1903 р. між обома державами велися перемовини, на яких Японська сторона пропонувала Росії здійснити взаємовигідний обмін: Росія визнає Корею сферою інтересів Японії, а в обмін отримає свободу дій у Маньчжурії. Однак Росія не захотіла відмовитися від своїх корейських амбіцій [5, 596].
Японці вирішили перервати переговори. 4 лютого 1904 р. в присутності імператора Мейдзи відбулася нарада вищих державних діячів, на якому було вирішено розпочати війну. Проти висловився лише секретар Таємної ради Іто Хіробумі, але рішення було прийнято абсолютною більшістю голосів. Усього за місяць до того, коли багато хто говорив про близьку і навіть невідворотну війну, Микола ІІ не вірив у це. Основний аргумент: “Вони не посміють” [2, 207]. Однак Японія посміла.
5 лютого військо-морський аташе Йосіда перерізав телеграфну лінію на північ від Сеула. 6 лютого японський посланник у Петербурзі Куріно заявив про розрив дипломатичних відносин, але через зіпсовану телеграфну лінію російські дипломати і військові в Кореї і Маньчжурії не дізналися про це вчасно. Навіть отримавши це повідомлення, намісник на Далекому Сході генерал Алєксєєв не вважав за потрібне повідомити Порт-Артур і заборонив публікувати звістку в газетах, мотивуючи це небажанням “хвилювати суспільство” [5, 598].
8-9 лютого російський флот був спочатку блокований, а потім і знищений японськими військово-морськими силами в бухті Чімульпо і на зовнішньому рейді Порт-Артура. Незважаючи на безліч свідотств наближення війни, атака застигла російський флот зненацька. Після поразки російського флоту японські війська безперешкодно почали висадку в Маньчжурії і Кореї. За деякий час до того корейський двір просив Росію надіслати до Кореї дві тисячі солдат. За іронією історії замість російських солдат прибули Японські війська.
щоранку зі сходом сонця менебуде синичка. така шкідлива! такхочеться спати, але починається день.швидко сні і виходжу з дому.ранкове сонечко ніжно пестить моїщоки. повітря чисте й прохолодне. швидкойду до свого поля,. на травіпрохолодні крапельки роси, вонипереливаються на сонці. беру жменюземлі, розминаю її в руці. землям'яка, дихає теплом, значить пораприступати до пахоте.завожу свійтрактор і рев від нього розноситься повсій окрузі. поле ще не зорано, іось перші пласти землі,вивертаючись навиворіт, лягають заплугом. запахло землею і перегноєм.смуга за смугою, рівними рядкамизалишається за плугом. до середини днявідчувається втома. вистрибую наземлю, м'яку і тёплую.пью захлинаючисьводу. господи, як добре! єнебагато часу перекусити іполежати на траві. граки теж на обіді,клюють черв'ячків, яких плуг моготрактора викинув назовні. і їмспокійно пообідати, а потім знову зароботу, і знову шар за шаромлягають за моїм плугом. сорочка наспині вся мокра від поту. робота дужеважка, але, коли бачиш, що незоране поле перетворюється надихаючий, коричневий чотирикутникземлі, рівний і пахне весняноїземлею, на душі стає такдобре! сонце заходить! ось і деньпройшов. втомлений, але задоволенийвиконаною роботою, повертаюсядодому. а завтра знову вранці менерозбудить все та ж синичка, і знову моєполе буде з нетерпінням чекати мене.відповідьдай робити лінь доповідь поісторії? навряд чи тобі тут хто-нитьце напишемітки статті: розповідь від імені хлібороба про те якпройшов його день, розповідь від іменіхлібороба про те як пройшов його день5 клас, скласти розповідь від іменібудинку, скласти розповідь від іменієгипетського хлібороба аборемісника про те як пройшов йогодень, скласти розповідь від іменіхлібороба про те як пройшов його день,скласти розповідь про будинок від йогоімені, скласти розповідь від імені будинку,що розповість про сонце земляделец.
Вступаючи у війну з Російською імперією, Японія мала відразу декілька геополітичних цілей, головними з яких, звичайно, були отримання надзвичайних прав на Корейський півострів, який тоді перебував у сфері впливу Росії. 1895 р. за ініціативою Петербурга Німеччина, Франція і Росія, змусили Японію переглянути нав’язаний Китаю Симоносекський договір і повернути Китаю Ляодунський півострів. Японський уряд був надзвичайно роздратований цим актом і почав готуватися до реваншу. У 1897 р. Росія долучилася до імперіалістичного поділу Китаю, отримавши в оренду терміном на 25 років Квантунський півострів з містом Порт-Артур і домігшись згоди Пекіна на будівництво залізниці, яка мала з’єднати Порт-Артур з Китайською Східною залізницею [5, 605]. Порт-Артур, який став місцем базування головних сил російського флоту, мав надзвичайно важливе положення на Жовтому морі: звідси флот міг постійно тримати під ударом Корейську і Печілійську затоки, тобто найважливіші морські шляхи японських армій у випадку їх висадки в Маньчжурії. Беручи участь у придушенні “боксерського повстання” в Китаї, російські війська зайняли всю Маньчжурію до Ляодунського півострова. З усіх вищенаведених фактів чітко простежується, що саме активна Російська експансія в цьому регіоні спровокувала Японію, яка розглядала ці території, як сферу свого впливу.
Упродовж 1903 р. між обома державами велися перемовини, на яких Японська сторона пропонувала Росії здійснити взаємовигідний обмін: Росія визнає Корею сферою інтересів Японії, а в обмін отримає свободу дій у Маньчжурії. Однак Росія не захотіла відмовитися від своїх корейських амбіцій [5, 596].
Японці вирішили перервати переговори. 4 лютого 1904 р. в присутності імператора Мейдзи відбулася нарада вищих державних діячів, на якому було вирішено розпочати війну. Проти висловився лише секретар Таємної ради Іто Хіробумі, але рішення було прийнято абсолютною більшістю голосів. Усього за місяць до того, коли багато хто говорив про близьку і навіть невідворотну війну, Микола ІІ не вірив у це. Основний аргумент: “Вони не посміють” [2, 207]. Однак Японія посміла.
5 лютого військо-морський аташе Йосіда перерізав телеграфну лінію на північ від Сеула. 6 лютого японський посланник у Петербурзі Куріно заявив про розрив дипломатичних відносин, але через зіпсовану телеграфну лінію російські дипломати і військові в Кореї і Маньчжурії не дізналися про це вчасно. Навіть отримавши це повідомлення, намісник на Далекому Сході генерал Алєксєєв не вважав за потрібне повідомити Порт-Артур і заборонив публікувати звістку в газетах, мотивуючи це небажанням “хвилювати суспільство” [5, 598].
8-9 лютого російський флот був спочатку блокований, а потім і знищений японськими військово-морськими силами в бухті Чімульпо і на зовнішньому рейді Порт-Артура. Незважаючи на безліч свідотств наближення війни, атака застигла російський флот зненацька. Після поразки російського флоту японські війська безперешкодно почали висадку в Маньчжурії і Кореї. За деякий час до того корейський двір просив Росію надіслати до Кореї дві тисячі солдат. За іронією історії замість російських солдат прибули Японські війська.