Вищим органом влади давньослов'янського родоплемінного союзу виступали загальні збори, які розв'язували всі нагальні проблеми господарського й політичного життя, питання війни та миру.
Пояснення:Слов'яни спочатку об'єднувались у родові, а згодом у територіальні союзи, які базувалися на кровній спорідненості. Наступний етап об'єднального процесу пов'язаний з виникненням політичних союзів на основі родоплемінних утворень.
Давньослов'янські племінні союзи мали "мирний" ("оборонний") характер. Особливістю такого об'єднання, як суспільно-політичної організації, побудованої на кревній спорідненості, була наявність притаманних даному суспільному ладу певних правових ознак: кровної помсти, кругової поруки, колективної опіки, майнової спільності, своєрідного спадкового права тощо. Вищим органом влади давньослов'янського родоплемінного союзу виступали загальні збори, які розв'язували всі нагальні проблеми господарського й політичного життя, питання війни та миру.
Як писав Прокопій Кесарійський, "народ цей не управляється однією людиною і здавна живе у народовладді. Тому все, що для них корисно або шкідливо, вони спільно обговорюють". Інакше кажучи, слов'яни ще не знали авторитарних методів і жили за принципами самоврядування, вирішуючи всі проблеми шляхом обговорення їх на загальних зборах, або вічах. У слов'ян, за Маврикієм, "немає загальної влади, вони весь час ворогують один з одним, що ухвалять одні, не наважуються робити інші, і жоден з них не хоче підкорятися іншому".
Родову общину, як правило, очолювала найавторитетніша людина, котра разом з представниками інших сімей, керувала справами роду, здійснювала судочинство, організовувала відсіч ворогу. Називали такого родового лідера по-різному - старостою, старшиною або жупаном.
Родоплемінними союзами керувала рада старшин, які частково розв'язували питання самі або передавали їх на загальні збори. Для протидії зовнішнім ворогам кілька родових союзів об'єднувалися в територіальний. Унаслідок добросусідських стосунків у окремих родів виникали спільні військові, адміністративні, господарські, правничі органи.
Реформы проводились в интересах господствующего класса дворян и лишь немного правительство шло на уступки буржуазии.
Самая важная реформа была военная: введён новый порядок военного набора, рекруты должны были служить пожизненно, увеличена численность армии и офицеров, основана Военная академия.
Финансовая и экономическая: введён всеобщий подоходный налог и для дворян, и для церкви; уничтожены многие внутренние торговые пошлины; пошлины, которыми облагалась внешняя торговля, были увеличены; принцип меркантилизма (высокие пошлины на импортные промышленные товары и низкие - на импортное сырьё); освобождение новых промышленных предприятий от уплаты налогов на срок до 10 лет.
Реформа образования: светское низшее и среднее общее образование; университет в Вене был реорганизован и получил светский характер; созданы технические и ремесленные школы; Горная академия; Торговая академия; специальные технические и сельскохозяйственные училища; принудительное введение немецкого языка в качестве единого государственного языка.
Судебная реформа: судебные функции были объявлены исключительной прерогативой государства; были разработаны новые уголовный и гражданский кодексы; отменены судебные пытки; ограничено применение смертной казни.
Религиозная реформа: закрыты монастыри; проведена частичная секуляризация церковных земель; иезуиты изгнаны из австрийских владений; протестантские общины получили свободу религиозного культа; использование церковью своих доходов было поставлено под контроль чиновников.
Вищим органом влади давньослов'янського родоплемінного союзу виступали загальні збори, які розв'язували всі нагальні проблеми господарського й політичного життя, питання війни та миру.
Пояснення:Слов'яни спочатку об'єднувались у родові, а згодом у територіальні союзи, які базувалися на кровній спорідненості. Наступний етап об'єднального процесу пов'язаний з виникненням політичних союзів на основі родоплемінних утворень.
Давньослов'янські племінні союзи мали "мирний" ("оборонний") характер. Особливістю такого об'єднання, як суспільно-політичної організації, побудованої на кревній спорідненості, була наявність притаманних даному суспільному ладу певних правових ознак: кровної помсти, кругової поруки, колективної опіки, майнової спільності, своєрідного спадкового права тощо. Вищим органом влади давньослов'янського родоплемінного союзу виступали загальні збори, які розв'язували всі нагальні проблеми господарського й політичного життя, питання війни та миру.
Як писав Прокопій Кесарійський, "народ цей не управляється однією людиною і здавна живе у народовладді. Тому все, що для них корисно або шкідливо, вони спільно обговорюють". Інакше кажучи, слов'яни ще не знали авторитарних методів і жили за принципами самоврядування, вирішуючи всі проблеми шляхом обговорення їх на загальних зборах, або вічах. У слов'ян, за Маврикієм, "немає загальної влади, вони весь час ворогують один з одним, що ухвалять одні, не наважуються робити інші, і жоден з них не хоче підкорятися іншому".
Родову общину, як правило, очолювала найавторитетніша людина, котра разом з представниками інших сімей, керувала справами роду, здійснювала судочинство, організовувала відсіч ворогу. Називали такого родового лідера по-різному - старостою, старшиною або жупаном.
Родоплемінними союзами керувала рада старшин, які частково розв'язували питання самі або передавали їх на загальні збори. Для протидії зовнішнім ворогам кілька родових союзів об'єднувалися в територіальний. Унаслідок добросусідських стосунків у окремих родів виникали спільні військові, адміністративні, господарські, правничі органи.
Реформы проводились в интересах господствующего класса дворян и лишь немного правительство шло на уступки буржуазии.
Самая важная реформа была военная: введён новый порядок военного набора, рекруты должны были служить пожизненно, увеличена численность армии и офицеров, основана Военная академия.
Финансовая и экономическая: введён всеобщий подоходный налог и для дворян, и для церкви; уничтожены многие внутренние торговые пошлины; пошлины, которыми облагалась внешняя торговля, были увеличены; принцип меркантилизма (высокие пошлины на импортные промышленные товары и низкие - на импортное сырьё); освобождение новых промышленных предприятий от уплаты налогов на срок до 10 лет.
Реформа образования: светское низшее и среднее общее образование; университет в Вене был реорганизован и получил светский характер; созданы технические и ремесленные школы; Горная академия; Торговая академия; специальные технические и сельскохозяйственные училища; принудительное введение немецкого языка в качестве единого государственного языка.
Судебная реформа: судебные функции были объявлены исключительной прерогативой государства; были разработаны новые уголовный и гражданский кодексы; отменены судебные пытки; ограничено применение смертной казни.
Религиозная реформа: закрыты монастыри; проведена частичная секуляризация церковных земель; иезуиты изгнаны из австрийских владений; протестантские общины получили свободу религиозного культа; использование церковью своих доходов было поставлено под контроль чиновников.