Что такое ? «» – древнее слово. в переводе с греческого языка оно означает«исследование, рассказ о событиях прошлого» – совокупность наук, изучающих прошлое человеческого общества. – это учёный. изучают прошлое человечества. основной работой является сбор и исследование информации, работа с архивными материалами и документами.архив – это хранилище документов. архивы по-явились у людей с возникновением письменнос-ти. древнейшие архивы – это хранилища глиня-ных табличек, которые обнаружили археологи при раскопках древних городов. источники - это всё то, что может рассказать нам о прошлом людей. источники учёные делят на группы: вещественные, устные, письменные, произведения искусства и другие.вещественные источники жилища орудия труда предметы быта одежда украшения монеты оружие посуда. устные источники легенды былины сказания мифы песни обряды пословицы поговорки . письменные источники летописи папирус книги указы хроники газеты сочинения.многие источники были обнаружены археологии. «архео» (греч.) – древний. археология – наука, которая узнаёт о прошлом, изучая древние предметы, сооружения. свои удивительные находки учёные-археологи выкапывают из земли. поэтому археологию иногда в шутку называют , вооружённой лопатой.многие предметы старины бережно хранятся в музеях. первым российским музеем была кунсткамера (в переводе – «кабинет редкостей»), открытая по приказу петра i в петербурге в 1710 году.экспонаты для музея – всевозможные диковинки – привозили из всех уголков россии, и даже из-за границы. они рассказывают нам о том, как выглядели люди из разных стран, каковы их занятия и обычаи.не только в музеях и архивах хранятся ценные находки. при желании их можно отыскать в каждом доме: старые книги, фотографии, предметы обихода. это семейные реликвии.к сожалению, бывает и так, что памятники старины продолжают гибнуть и в наши дни, а это огромная потеря для нашей культуры. мы должны сохранять и беречь те сокровища, которые достались нам в наследство от наших предков.
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.