Высшим органом государственной власти в Афинах было народное собрание, которому подчинялись все другие органы и должностные лица. В его работе принимали участие полноправные афинские граждане, достигшие 20 лет. Главной функцией народного собрания было принятие законов, однако осуществлялась также разнообразная административная и судебная деятельность. Народное собрание объявляло войну и заключало мир; ведало внешними сношениями; избирало военачальников (стратегов) и других должностных лиц; ведало религиозными делами, вопросами продовольствия, конфискацией имущества. Каждый гражданин мог обратиться в народное собрание по любому интересующему его вопросу. Выступая в качестве судебного органа, народное собрание утверждало обвинения в государственной измене и в злоупотреблениях должностных лиц, а дела об особо опасных государственных преступлениях могло рассматривать непосредственно. Римская аристократическая республика (V—II вв. до н. э. ) Верховной государственной властью в республиканском Риме был сенат. Члены сената назначались особо уполномоченными лицами (цензорами) , которые в свою очередь назначались народным собранием. Все вопросы, решающиеся в местных органах власти (центуриях) , предварительно обсуждались в сенате. Формально сенат подчинялся решениям народного собрания, однако, если решения последнего не соответствовали “интересам Рима”, он объявлял их недействительными или предлагал должностным лицам, ответственным за эти решения, отказаться от своих должностей. Прерогативой сената являлось установление диктатуры, после чего все должностные лица республики переходили в подчинение диктатора, срок полномочий которого, однако, был ограничен шестью месяцами. Сенат обладал и другими важными полномочиями: он распоряжался казной и государственным имуществом, решал вопросы войны и мира, назначал командующих войсками и судебные коллегии.
У 1767 році Англія обклала митом ввозяться в американські колонії скло, свинець, папір, фарби та чай; потім, коли нью-йоркське законодавчі збори відмовило у субсидії англійської гарнізону, англійський парламент відповів відмовою у затвердженні яких би то не було постанов нью-йоркського законодавчого зібрання, поки воно не змириться; в той же час міністерство наказав губернаторам розпускати законодавчі збори, які будуть протестувати проти англійських властей. Американці відповідали агітацією за невжиття підлягають оплаті митом товарів — і дійсно, ці товари стали доставляти англійської казначейству не більше 16 000 фунтів стерлінгів доходу (за 15 000 фунтів витрати по стягненню зборів), тобто в 2,5 рази менше, ніж очікувалося. У середині XVIII століття на території 13 американських колоній проживало майже 3 мільйони чоловік, 2/3 яких були вихідцями з Великобританії. Переважно невеликі поселення впевнено розвивалися.Перед світанком 10 липня 1772 року пролилася перша кров у американської революції. Випадок отримав назву Інцидент Гаспи за назвою митного судна британського військового флоту «Гаспи» (Gaspée), який у березні 1772 року прибув в затоку Наррагансетт для посилення заходів із забезпечення збору податків та інспекції вантажів у колонії Род-Айленд, відомої веденням контрабанди та торгівлі з ворогами Британії. Було пролито не мало крові, було багато зіткнень.
