Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
Во первых, они уже хорошо знали направленность внешний политики Гитлера, с 1936 года он уже присоединил себе Эльзас, Лотарингию , аннексировал Австрию, занял Судетскую область и завоевал Польшу. Гитлер был искуссным манипулятором, ему нужна была передышка для начала след. боевых действий, он знал что европейские государства не заключат с ним перемирие. Во вторых Франция и Великобритания была уверена что на их стороне выступит СССР, но т.к Германия заключила пакт с СССР, то единственные опасные соперники для Германии остались в Европе. Единственное что Гитлер хотел в отношении этих стран, это победа над ними и принуждение к миру с благоприятными для Германии условии, например союз против СССР. В дипломатии Гитлер никогда не был искреннен и по своей сути небывает такой искренней дипломатии
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
Во вторых Франция и Великобритания была уверена что на их стороне выступит СССР, но т.к Германия заключила пакт с СССР, то единственные опасные соперники для Германии остались в Европе.
Единственное что Гитлер хотел в отношении этих стран, это победа над ними и принуждение к миру с благоприятными для Германии условии, например союз против СССР.
В дипломатии Гитлер никогда не был искреннен и по своей сути небывает такой искренней дипломатии