Римская империя завоевывала вражеские территории не тольео чтоб расширяться, но и ради стратегических локаций и полезных ископаемых. Например Цезарь захватил галлию и покорил 200 племен не просто так а ради огромного колличества золотых рудников, представляющих экономический подъем для рима. Подчиненные племена были либо стерты с лица земли, либо насильно подчинены и набранны в союзничейские войска, но не в легионы, так как легионерами могли быть только граждане рима. В дальнейшем уничтожая вражеское племя за племенем они строили крепости, которые превращались в города. Римляне в силу своего могущества решали максимально расширять свои границы и отправились во все незахваченные территории. Поводов для расширения было много, будь то протектораты и сатрапии, то захваты вражеских территорий, то полезные ископаемые, то стратегическая местность, то отклик на союзника и т.д. но римляне были предателями. Большинство своих союзников они захватили предав их или попрусту не откликнулись на союзника и союзник был уничтожен врагом.
Три слов'янські союзники (Болгарія, Сербія і Чорногорія) мали спільні плани взаємодії під час наступної війни, за протекцією Росії. (Греція не бралась до уваги). Сербія і Чорногорія мали атакувати Санджак, Болгарія та Сербія Македонію і Фракію.
Ситуація в Османській імперії була важка. Її населення було близько 26 млн осіб, але 3/4 населення мешкало в азійській частині імперії. Підкріплення мало прибути з Азії головним чином по морю, яке залежало від результату боїв між турецькими і грецькими флотами в Егейському морі.
Ситуація в Османській імперії була важка. Її населення було близько 26 млн осіб, але 3/4 населення мешкало в азійській частині імперії. Підкріплення мало прибути з Азії головним чином по морю, яке залежало від результату боїв між турецькими і грецькими флотами в Егейському морі.