Чому «опришки»? Назва співзвучна зі словами «опріч» (в стороні), «оприск» (скеля), «оприскливий» (нестриманий). Є менш поетична, зате більш ймовірна версія.
Міф №2 Національний склад
Побутує думка, що опришками були винятково представники українських етнічних груп – бойків, лемків, гуцулів. Насправді приєднатися до них міг будь-який авантюрист.
Міф №3 Мотивація
Опришки ніколи не страждали від дефіциту кадрів, але приплив нових людей стимулювала не одна лише жага народу до справедливості. Опришництво було найпростішим втекти від феодального гніту і непогано заробити. «Віджате» у поляків, євреїв та австрійців майно ділилося між членами банд.
Міф №4 Справедливість і милосердя
В романах і поемах опришки грабували лише багатих, а вбивали за необхідності, не чіпаючи жінок і дітей. Якби ж то…
Міф №5 Олекса Довбуш
Про найвідомішу особистість руху опришків існує зовсім мало достовірних фактів. Він народився у Печеніжині, мав брата Івана та дружину, в першій половині 18 століття займався розбоєм. В хроніках постраждалих сіл Карпат, Буковини і Поділля детально перелічені його жертви: пограбовані торговці, вбиті польські поміщики, зґвалтовані боярські дочки.
Міфи про гайдамак:
Міф 1. Кураторство Російської імперії. За "порєбріком" кажуть, що буцімто гайдамаки були проросійськими воїнами, які повстали проти Речі Посполитої, аби приєднатися до московської імперії. Однак, правда є іншою. Гайдамаки не виступили проти польської шляхти заради того, щоб просто грабувати та зупинити утиски. Були завойовані великі міста Наддніпрянщини та Поділля, зокрема в Умані в червні 1768 р. відбулася козацька нарада, у ході якої Максима Залізняка було обрано Гетьманом відновленої держави "Військо Запорозьке", засновником якої був Богдан Хмельницький. Окрім того, гайдамаки не зволікаючи відновили сотенний устрій управління. Гайдамацьке повстання стало спробою повернути козацьку, тобто українську, державність. Зрозуміло, що тодішня Річ Посполита, у якій шляхта цькувала короля, не могла нічого заподіяти. Більше того, козацька держава була вкрай небезпечною для Російської імперії, оскільки визвольна боротьба могла продовжитися (а вона б і продовжилася) й на окупованих московитами українських землях. Відчуваючи загрозу, війська Російської імперії вдалися до хитрощів, а саме використали недолугість деяких очільників повстання та зуміли зупинити процес відновлення держави. Проте, повстання продовжувалося.
Міф 2. Повстання селян. Найбільш улюбленою справою радянської історіографії було вбачати скрізь боротьбу пролетаріату проти буржуазії. Саме тому гайдамаки стали ображеними селянами, які з вилами піднялися проти буржуазних поляків. Насправді все було інакше. Сама назва "Коліївщина" походить від того, що її керівниками були колишні представники надвірної козацької служби (пол. Slużba kolejna). Варто додати, що левову частку повстанців складали досвідчені військові з Січі. А отже, ми вже виділили два суспільних класи, які не підпадають під критерій "селяни". Повстали абсолютна більшість – міщани, селяни, військові, торговці, а головне й духовенство. Серед їхнього озброєння було багато рушниць, пістолів, вибухівка та звичайно класичні шаблі, у ході повстання з’явилися гармати. Тому варто переглянути актуальність занесення Коліївщини у список селянських повстань.
Міф 3. Тотальне перебільшення кількості вбитих ворогів. Зазвичай навколо Коліївщини дуже часто, немов супутники, крутяться такі терміни як "Розправа в Лисянці" та "Уманська різанина". Історики наводять різні цифри вбитих ворогів, що часто доходить до пару десятків тисяч. Безсумнівно, було багато закатованих, проте чи були ті числа чимось особливим в ту епоху? Наприклад, у Конотопській битві, яка відбулася трішки більше століття перед Коліївщиною, полягло приблизно 30 тис. москалів. Проблемою страшної цифри вбитих у ході повстання 1768 р. стало те, що ці цифри сприймають в умовах реального часу. Ну і звичайно, що ці дані піднімаються євреями, які люблять акцентувати увагу на власних смертях.
1. В соответствии с соглашением о контрольном механизме в Германии верховная власть в Германии будет осуществляться главнокомандующими вооруженных сил Союза Советских Социалистических Республик, Соединенных Штатов Америки, Соединенного Королевства и Французской республики, каждым в своей зоне оккупации, по инструкциям своих соответствующих правительств, а также совместно по вопросам, затрагивающим Германию в целом, действующими в качестве членов Контрольного Совета. 2. Поскольку это практически осуществимо, должно быть одинаковое обращение с немецким населением по всей Германии. 3. Целями оккупации Германии, которыми должен руководствоваться Контрольный Совет, являются: I) полное разоружение и демилитаризация Германии и ликвидация всей германской промышленности, которая может быть использована для военного производства, или контроль над ней. С этими целями: а) все сухопутные, морские и воздушные вооруженные силы Германии, СС, СА, СД и гестапо со всеми их организациями, штабами и учреждениями, включая генеральный штаб, офицерский корпус, корпус резервистов, военные училища, организации ветеранов войны и все другие военные и полувоенные организации, вместе с их клубами и ассоциациями, служащими интересам поддержания военных традиций в Германии, будут полностью и окончательно упразднены, дабы навсегда предупредить возрождение или реорганизацию германского милитаризма и нацизма; в) все вооружение, амуниция и орудия войны и все специализированные средства для их производства должны находиться в распоряжении союзников или должны быть уничтожены. Поддержание и производство всех самолетов и всякого вооружения, амуниции и орудий войны будет предотвращено (...) III) уничтожить национал-социалистскую партию и ее филиалы и подконтрольные организации, распустить все нацистские учреждения, обеспечить, чтобы они не возродились ни в какой форме, и предотвратить всякую нацистскую и милитаристскую деятельность или пропаганду... 4. Все нацистские законы, которые создали базис для гитлеровского режима, или которые установили дискриминацию на основе расы, религии или политических убеждений, должны быть отменены. Никакая такая дискриминация правовая, административная или иная, не будет терпима. 5. Военные преступники и те, кто участвовал в планировании или осуществлении нацистских мероприятий, влекущих за собой или имеющих своим результатом зверства или военные преступления, должны быть арестованы и преданы суду. Нацистские лидеры, влиятельные сторонники нацистов и руководящий состав нацистских учреждений и организаций и любые другие лица, опасные для оккупации и ее целей, должны быть арестованы и интернированы. 6. Все члены нацистской партии, которые были больше, чем номинальными участниками ее деятельности, и все другие лица, враждебные союзным целям, должны быть удалены с общественных или полуобщественных должностей и с ответственных постов в важных частных предприятиях. Такие лица должны быть заменены лицами, которые по своим поли-тическим и моральным качествам считаются в развитии подлинно демократических учреждений в Германии... 8. Судебная система будет реорганизована в соответствии с принципами демократии, правосудия на основе законности и равноправия всех граждан, без различия расы, национальности и религии. 9. Управление в Германии должно проводиться в направлении децентрализации политической структуры и развития на местах чувства ответственности. С этой целью: ...во всей Германии должны разрешаться и поощряться все демократические политические партии с предоставлением им права созыва собраний и публичного обсуждения... Пока что не будет учреждено никакого центрального германского правительства. Однако, несмотря на это, будут учреждены некоторые существенно важные центральные германские административные департаменты, возглавляемые государственными секретарями, в частности, в областях финансов, транспорта, коммуникаций, внешней торговли и промышленности. Эти департаменты будут действовать под руководством Контрольного Совета...
Міфи про опришків
Міф №1 Назва
Чому «опришки»? Назва співзвучна зі словами «опріч» (в стороні), «оприск» (скеля), «оприскливий» (нестриманий). Є менш поетична, зате більш ймовірна версія.
Міф №2 Національний склад
Побутує думка, що опришками були винятково представники українських етнічних груп – бойків, лемків, гуцулів. Насправді приєднатися до них міг будь-який авантюрист.
Міф №3 Мотивація
Опришки ніколи не страждали від дефіциту кадрів, але приплив нових людей стимулювала не одна лише жага народу до справедливості. Опришництво було найпростішим втекти від феодального гніту і непогано заробити. «Віджате» у поляків, євреїв та австрійців майно ділилося між членами банд.
Міф №4 Справедливість і милосердя
В романах і поемах опришки грабували лише багатих, а вбивали за необхідності, не чіпаючи жінок і дітей. Якби ж то…
Міф №5 Олекса Довбуш
Про найвідомішу особистість руху опришків існує зовсім мало достовірних фактів. Він народився у Печеніжині, мав брата Івана та дружину, в першій половині 18 століття займався розбоєм. В хроніках постраждалих сіл Карпат, Буковини і Поділля детально перелічені його жертви: пограбовані торговці, вбиті польські поміщики, зґвалтовані боярські дочки.
Міфи про гайдамак:
Міф 1. Кураторство Російської імперії. За "порєбріком" кажуть, що буцімто гайдамаки були проросійськими воїнами, які повстали проти Речі Посполитої, аби приєднатися до московської імперії. Однак, правда є іншою. Гайдамаки не виступили проти польської шляхти заради того, щоб просто грабувати та зупинити утиски. Були завойовані великі міста Наддніпрянщини та Поділля, зокрема в Умані в червні 1768 р. відбулася козацька нарада, у ході якої Максима Залізняка було обрано Гетьманом відновленої держави "Військо Запорозьке", засновником якої був Богдан Хмельницький. Окрім того, гайдамаки не зволікаючи відновили сотенний устрій управління. Гайдамацьке повстання стало спробою повернути козацьку, тобто українську, державність. Зрозуміло, що тодішня Річ Посполита, у якій шляхта цькувала короля, не могла нічого заподіяти. Більше того, козацька держава була вкрай небезпечною для Російської імперії, оскільки визвольна боротьба могла продовжитися (а вона б і продовжилася) й на окупованих московитами українських землях. Відчуваючи загрозу, війська Російської імперії вдалися до хитрощів, а саме використали недолугість деяких очільників повстання та зуміли зупинити процес відновлення держави. Проте, повстання продовжувалося.
Міф 2. Повстання селян. Найбільш улюбленою справою радянської історіографії було вбачати скрізь боротьбу пролетаріату проти буржуазії. Саме тому гайдамаки стали ображеними селянами, які з вилами піднялися проти буржуазних поляків. Насправді все було інакше. Сама назва "Коліївщина" походить від того, що її керівниками були колишні представники надвірної козацької служби (пол. Slużba kolejna). Варто додати, що левову частку повстанців складали досвідчені військові з Січі. А отже, ми вже виділили два суспільних класи, які не підпадають під критерій "селяни". Повстали абсолютна більшість – міщани, селяни, військові, торговці, а головне й духовенство. Серед їхнього озброєння було багато рушниць, пістолів, вибухівка та звичайно класичні шаблі, у ході повстання з’явилися гармати. Тому варто переглянути актуальність занесення Коліївщини у список селянських повстань.
Міф 3. Тотальне перебільшення кількості вбитих ворогів. Зазвичай навколо Коліївщини дуже часто, немов супутники, крутяться такі терміни як "Розправа в Лисянці" та "Уманська різанина". Історики наводять різні цифри вбитих ворогів, що часто доходить до пару десятків тисяч. Безсумнівно, було багато закатованих, проте чи були ті числа чимось особливим в ту епоху? Наприклад, у Конотопській битві, яка відбулася трішки більше століття перед Коліївщиною, полягло приблизно 30 тис. москалів. Проблемою страшної цифри вбитих у ході повстання 1768 р. стало те, що ці цифри сприймають в умовах реального часу. Ну і звичайно, що ці дані піднімаються євреями, які люблять акцентувати увагу на власних смертях.
Объяснение:
1. В соответствии с соглашением о контрольном механизме в Германии верховная власть в Германии будет осуществляться главнокомандующими вооруженных сил Союза Советских Социалистических Республик, Соединенных Штатов Америки, Соединенного Королевства и Французской республики, каждым в своей зоне оккупации, по инструкциям своих соответствующих правительств, а также совместно по вопросам, затрагивающим Германию в целом, действующими в качестве членов Контрольного Совета. 2. Поскольку это практически осуществимо, должно быть одинаковое обращение с немецким населением по всей Германии. 3. Целями оккупации Германии, которыми должен руководствоваться Контрольный Совет, являются: I) полное разоружение и демилитаризация Германии и ликвидация всей германской промышленности, которая может быть использована для военного производства, или контроль над ней. С этими целями: а) все сухопутные, морские и воздушные вооруженные силы Германии, СС, СА, СД и гестапо со всеми их организациями, штабами и учреждениями, включая генеральный штаб, офицерский корпус, корпус резервистов, военные училища, организации ветеранов войны и все другие военные и полувоенные организации, вместе с их клубами и ассоциациями, служащими интересам поддержания военных традиций в Германии, будут полностью и окончательно упразднены, дабы навсегда предупредить возрождение или реорганизацию германского милитаризма и нацизма; в) все вооружение, амуниция и орудия войны и все специализированные средства для их производства должны находиться в распоряжении союзников или должны быть уничтожены. Поддержание и производство всех самолетов и всякого вооружения, амуниции и орудий войны будет предотвращено (...) III) уничтожить национал-социалистскую партию и ее филиалы и подконтрольные организации, распустить все нацистские учреждения, обеспечить, чтобы они не возродились ни в какой форме, и предотвратить всякую нацистскую и милитаристскую деятельность или пропаганду... 4. Все нацистские законы, которые создали базис для гитлеровского режима, или которые установили дискриминацию на основе расы, религии или политических убеждений, должны быть отменены. Никакая такая дискриминация правовая, административная или иная, не будет терпима. 5. Военные преступники и те, кто участвовал в планировании или осуществлении нацистских мероприятий, влекущих за собой или имеющих своим результатом зверства или военные преступления, должны быть арестованы и преданы суду. Нацистские лидеры, влиятельные сторонники нацистов и руководящий состав нацистских учреждений и организаций и любые другие лица, опасные для оккупации и ее целей, должны быть арестованы и интернированы. 6. Все члены нацистской партии, которые были больше, чем номинальными участниками ее деятельности, и все другие лица, враждебные союзным целям, должны быть удалены с общественных или полуобщественных должностей и с ответственных постов в важных частных предприятиях. Такие лица должны быть заменены лицами, которые по своим поли-тическим и моральным качествам считаются в развитии подлинно демократических учреждений в Германии... 8. Судебная система будет реорганизована в соответствии с принципами демократии, правосудия на основе законности и равноправия всех граждан, без различия расы, национальности и религии. 9. Управление в Германии должно проводиться в направлении децентрализации политической структуры и развития на местах чувства ответственности. С этой целью: ...во всей Германии должны разрешаться и поощряться все демократические политические партии с предоставлением им права созыва собраний и публичного обсуждения... Пока что не будет учреждено никакого центрального германского правительства. Однако, несмотря на это, будут учреждены некоторые существенно важные центральные германские административные департаменты, возглавляемые государственными секретарями, в частности, в областях финансов, транспорта, коммуникаций, внешней торговли и промышленности. Эти департаменты будут действовать под руководством Контрольного Совета...