З другої половини XVII ст. мистецтво гравюри та книгодрукування в Україні переживає новий етап розвитку. Цьому сприяли великі українські друкарні Києво-Печерської лаври, Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові, Ставропігійського братства у Львові. Риси бароко стали проявлятися в оформленні книг, у яких гравюри набули складної композиції та пишних декоративних форм.
Кращими українськими митцями-граверами XVII—XVIII ст. вважалися Ілля, Олександр і Леонтій Тарасевичі, Григорій Левицький та ін.
Ім’я майстра Іллі добре відоме в історії української гравюри початку XVII ст. До творів Іллі належать близько п’ятисот високохудожніх гравюр до кращих видань друкарень львівського Ставропігійського братства, Києво-Печерської лаври, приватного видавця Михайла Сльозки. Митець створив ілюстрації до Апостола, Біблії, Великого требника Петра Могили та ін. Із творчістю Іллі пов’язані найвищі досягнення української ксилографії XVII ст. Творчість гравера-ілюстратора відіграла певну роль в утвердженні в українському мистецтві нових художніх жанрів — пейзажного, батального, портретного.
Велику увагу українські майстри графічного мистецтва приділяли зовнішньому вигляду книги. Існували традиції оформлення титульної сторінки. У багатьох книгах («Апостол», «Псалтир» Києво-Печерської лаври) вона вирішувалася у вигляді архітектурного порталу. У деяких книгах зображення вписували в медальйони, що розташовувалися серед декору з листя та гілок. Текст книги прикрашався заставками, початковими літерами, кінцівками, рамками та іншими декоративними елементами. Характерним було також уміщення гравюр
Развитие культуры в конце XIV в. было связано с началом объединения русских земель
Объяснение:
В целом рубеж XIV - XVI вв. - перелом в историческом развитии русских земель. Явления характерные этому времени оказали прямое воздействие на духовную жизнь России, на развитие ее культуры, предопределили характер и направление историко-культурного процесса. Преодоление феодальной раздробленности, создание единой государственной власти создавало благоприятные условия для хозяйственного и культурного развития страны, послужило могучим стимулом подъема национального самосознания. Самая большая в Европе страна насчитывала к середине XVI в. едва ли больше 9-10 млн. населения, распределенного к тому же неравномерно по территории. Сравнительно густо были заселены центр и Новгородско-Псковская земля, где плотность достигала, по-видимому, 5 человек на 1 кв. км. (Для сравнения: в странах Западной Европы плотность составляла от 10 до 30 жителей на один кв. км.). При этом следует иметь в виду того, что первая половина XVI столетия была благоприятной для роста населения России, которое увеличилось приблизительно в полтора раза за этот период; следовательно, в начале века, когда возникло российское государство, оно объединило под своей властью около 6 млн. человек. Это значит, что средняя плотность населения составляла около 2 чел. на 1кв. км. Такая низкая плотность населения, даже если в некоторых районах центра и северо-запада и на протяжении первой половины XVI века повышалась в 2-3 раза, оставалась крайне не достаточной для интенсивного развития хозяйства и решения задач, связанных с обороной страны.
З другої половини XVII ст. мистецтво гравюри та книгодрукування в Україні переживає новий етап розвитку. Цьому сприяли великі українські друкарні Києво-Печерської лаври, Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові, Ставропігійського братства у Львові. Риси бароко стали проявлятися в оформленні книг, у яких гравюри набули складної композиції та пишних декоративних форм.
Кращими українськими митцями-граверами XVII—XVIII ст. вважалися Ілля, Олександр і Леонтій Тарасевичі, Григорій Левицький та ін.
Ім’я майстра Іллі добре відоме в історії української гравюри початку XVII ст. До творів Іллі належать близько п’ятисот високохудожніх гравюр до кращих видань друкарень львівського Ставропігійського братства, Києво-Печерської лаври, приватного видавця Михайла Сльозки. Митець створив ілюстрації до Апостола, Біблії, Великого требника Петра Могили та ін. Із творчістю Іллі пов’язані найвищі досягнення української ксилографії XVII ст. Творчість гравера-ілюстратора відіграла певну роль в утвердженні в українському мистецтві нових художніх жанрів — пейзажного, батального, портретного.
Велику увагу українські майстри графічного мистецтва приділяли зовнішньому вигляду книги. Існували традиції оформлення титульної сторінки. У багатьох книгах («Апостол», «Псалтир» Києво-Печерської лаври) вона вирішувалася у вигляді архітектурного порталу. У деяких книгах зображення вписували в медальйони, що розташовувалися серед декору з листя та гілок. Текст книги прикрашався заставками, початковими літерами, кінцівками, рамками та іншими декоративними елементами. Характерним було також уміщення гравюр
Развитие культуры в конце XIV в. было связано с началом объединения русских земель
Объяснение:
В целом рубеж XIV - XVI вв. - перелом в историческом развитии русских земель. Явления характерные этому времени оказали прямое воздействие на духовную жизнь России, на развитие ее культуры, предопределили характер и направление историко-культурного процесса. Преодоление феодальной раздробленности, создание единой государственной власти создавало благоприятные условия для хозяйственного и культурного развития страны, послужило могучим стимулом подъема национального самосознания. Самая большая в Европе страна насчитывала к середине XVI в. едва ли больше 9-10 млн. населения, распределенного к тому же неравномерно по территории. Сравнительно густо были заселены центр и Новгородско-Псковская земля, где плотность достигала, по-видимому, 5 человек на 1 кв. км. (Для сравнения: в странах Западной Европы плотность составляла от 10 до 30 жителей на один кв. км.). При этом следует иметь в виду того, что первая половина XVI столетия была благоприятной для роста населения России, которое увеличилось приблизительно в полтора раза за этот период; следовательно, в начале века, когда возникло российское государство, оно объединило под своей властью около 6 млн. человек. Это значит, что средняя плотность населения составляла около 2 чел. на 1кв. км. Такая низкая плотность населения, даже если в некоторых районах центра и северо-запада и на протяжении первой половины XVI века повышалась в 2-3 раза, оставалась крайне не достаточной для интенсивного развития хозяйства и решения задач, связанных с обороной страны.