У першій половині XIX ст. політичне життя в Україні розвивалося дуже повільно. Зумовлено це було, насамперед, репресивною політикою царського уряду щодо будь-яких проявів невдоволення українців. Виникнення в Україні суспільних рухів, свідчило про зростання опозиційності до самодержавної влади.
Суспільне життя цього періоду в Україні визначали дві тенденції: по-перше, це втрата національної політичної та державної еліти, трансформація її свідомості у малоросійський менталітеті, по-друге, посилення кріпацтва, яке призводило до різних форм протесту селянства.
Одним із перших таємних політизованих рухів було масонство. В Україні перші масонські ложі виникали у Полтаві ("Любов до істини") і Києві ("Малоросійське товариство"). Ці організації виникали переважно у великих містах та містечках. Протягом 1817-1819 рр. вони виникали у Києві, Одесі, Полтаві, Житомирі, Кам'янці-Подільському. Найвиразніше українська національно-визвольна спрямованість виявилась у полтавській масонській ложі "Любов до істини", яку заснували місцеві урядовці і поміщики, переважно українці: І. Котляревський, С. Кочубей, Г. Тарновський, С. Петровський та ін. Учасник цієї ложі В. Лукашевич (виходець із давньої козацько-старшинської родини, проводир дворянства Переяславського повіту) став організатором у 1821 р. Малоросійського таємного товариства.
Друга Малоросійська колегія (1764–1786 рр.) — колегія Російської імперії, по управлінню Лівобережною Україною після ліквідації інституту гетьманства під час Глухівського періоду в історії Гетьманщини. Історично була продовженням існувавших раніше Першої Малоросійської колегії та Правління гетьманського уряду.
Колегію було ліквідовано у 1786 р. у зв'язку з поширенням на територію України загальної російської системи адміністративно-політичного управління
1764 — створення Малоросійської губернії
1765—1767 рр. — проведено Генеральний опис Малоросії
1781—1783 рр. запроваджено загальноімперську систему адміністративно-політичного управління, поділ на намісництва (Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське)
1783 — замість козацьких полків створено регулярні карабінерські полки за російським зразком
1783 — остаточно покріпачено українських селян Лівобережжя
1785 — на Україну поширено дію «Жалувальної грамоти дворянству»
1786 — проведено секуляризацію монастирських маєтків
відправлення до Санкт-Петербурга прапорів України, гетьманських клейнодів, військових печаток
Відповідь:
У першій половині XIX ст. політичне життя в Україні розвивалося дуже повільно. Зумовлено це було, насамперед, репресивною політикою царського уряду щодо будь-яких проявів невдоволення українців. Виникнення в Україні суспільних рухів, свідчило про зростання опозиційності до самодержавної влади.
Суспільне життя цього періоду в Україні визначали дві тенденції: по-перше, це втрата національної політичної та державної еліти, трансформація її свідомості у малоросійський менталітеті, по-друге, посилення кріпацтва, яке призводило до різних форм протесту селянства.
Одним із перших таємних політизованих рухів було масонство. В Україні перші масонські ложі виникали у Полтаві ("Любов до істини") і Києві ("Малоросійське товариство"). Ці організації виникали переважно у великих містах та містечках. Протягом 1817-1819 рр. вони виникали у Києві, Одесі, Полтаві, Житомирі, Кам'янці-Подільському. Найвиразніше українська національно-визвольна спрямованість виявилась у полтавській масонській ложі "Любов до істини", яку заснували місцеві урядовці і поміщики, переважно українці: І. Котляревський, С. Кочубей, Г. Тарновський, С. Петровський та ін. Учасник цієї ложі В. Лукашевич (виходець із давньої козацько-старшинської родини, проводир дворянства Переяславського повіту) став організатором у 1821 р. Малоросійського таємного товариства.
Пояснення:
Объяснение:
Друга Малоросійська колегія (1764–1786 рр.) — колегія Російської імперії, по управлінню Лівобережною Україною після ліквідації інституту гетьманства під час Глухівського періоду в історії Гетьманщини. Історично була продовженням існувавших раніше Першої Малоросійської колегії та Правління гетьманського уряду.
Колегію було ліквідовано у 1786 р. у зв'язку з поширенням на територію України загальної російської системи адміністративно-політичного управління
1764 — створення Малоросійської губернії
1765—1767 рр. — проведено Генеральний опис Малоросії
1781 — ліквідація сотенно-полкового устрою Гетьманщини — скасовано українські козацькі полки
1781—1783 рр. запроваджено загальноімперську систему адміністративно-політичного управління, поділ на намісництва (Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське)
1783 — замість козацьких полків створено регулярні карабінерські полки за російським зразком
1783 — остаточно покріпачено українських селян Лівобережжя
1785 — на Україну поширено дію «Жалувальної грамоти дворянству»
1786 — проведено секуляризацію монастирських маєтків
відправлення до Санкт-Петербурга прапорів України, гетьманських клейнодів, військових печаток