Если ЭСЭ просто говорит - собеседнику это может показаться криком; если кричит - тому кажется, что он уже орет. Ему следует помнить об этом, общаясь с людьми. ЭСЭ очень разговорчив. Он может часами вести разговор, в котором со стороны собеседника раздаются раз в пять минут односложные ответы. Другой диалог ему и представить сложно. Он может бесконечно рассказывать, что с ним сегодня было, где он был, что видел, что вкусненькое ел и как это можно было лучше приготовить. А его самого очень расстраивает ситуация, когда он не может вставить и слова в чужой подобный "диалог". Все должно быть красиво и уютноХотя его жизнерадостная эмоциональность и является самой сильной его чертой, он ценит ее меньше, чем иные свои Лично сам он скорее всего считает своим главным талантом умение наводить вокруг красоту и порядок. У него прекрасный вкус, практически всегда и одежда, и прическа, и косметика красивы и эстетичны. Может перешить старую вещь во что-то новое и симпатичное. С успехом пользуется бижутерией, украшениями, разнообразными безделушками. Всегда старается внести праздничность в свой внешний вид. Эти свои использует не только для себя, но и для других. Может из любой "серенькой мышки" сделать "принцессу". Первый раз взяв в руки ножницы, сделает почти профессиональную стрижку. Вы только посмотрите, какой я деловой!Еще в школе ЭСЭ приходит к выводу, что в жизни нужны развитые деловые качества. И начинает потихоньку присматриваться, кто и как что делает, учится у предприимчивых и мастеровитых людей, обращает внимание на разнообразные рекомендации в этой области, которых сейчас появляется много. Интерес этот ЭСЭ не афиширует, делает все не напоказ, а для себя. Но если кто-то начинает учить его, "как жить", ЭСЭ воспринимает это "в штыки".
Заснована з ініціативи Івана Франка, Михайла Грушевського, Володимира Охримовича, В'ячеслава Будзиновського, Євгена Левицького, Теофіла Окуневського, Теодора Савойки.
Керівне «ядро» УНДП — «Народний комітет».[1]
Програма партії містила вимоги: демократизації політичного життя в Австро-Угорщині з використанням легальних парламентських засобів; рівноправ'я українського і польського населення в Галичині; створення українського Коронного краю; запровадження прогресивного податку, захист інтересів селян (викуп великих земельних володінь і наділення селян землею).
Окрім того, у своїй програмі партія ставила завдання здобуття культурної, економічної та політичної самостійності українського народу, підтримки українського руху в Російській імперії, пробудження національної свідомості в українців Закарпаття, утворення з руської частини Галичини і Буковини однієї національної провінції з власною адміністрацією і сеймом.
Вищий орган партії — Народний комітет, який очолював Юліан Романчук.
Органом партії був тижневик «Свобода», на її політичній платформі стояли «Діло» та «Буковина».
Домінувала в національному житті Галичини й Буковини, вела успішну боротьбу з москвофільством, відіграла важливу роль у створенні ЗУНР.
На партійному з'їзді 28 березня 1919 року в Станиславові перейменована на Українську трудову партію.
1925 року увійшла до Українського національного демократичного об'єднання (УНДО).
Объяснение:
Заснована з ініціативи Івана Франка, Михайла Грушевського, Володимира Охримовича, В'ячеслава Будзиновського, Євгена Левицького, Теофіла Окуневського, Теодора Савойки.
Керівне «ядро» УНДП — «Народний комітет».[1]
Програма партії містила вимоги: демократизації політичного життя в Австро-Угорщині з використанням легальних парламентських засобів; рівноправ'я українського і польського населення в Галичині; створення українського Коронного краю; запровадження прогресивного податку, захист інтересів селян (викуп великих земельних володінь і наділення селян землею).
Окрім того, у своїй програмі партія ставила завдання здобуття культурної, економічної та політичної самостійності українського народу, підтримки українського руху в Російській імперії, пробудження національної свідомості в українців Закарпаття, утворення з руської частини Галичини і Буковини однієї національної провінції з власною адміністрацією і сеймом.
Вищий орган партії — Народний комітет, який очолював Юліан Романчук.
Органом партії був тижневик «Свобода», на її політичній платформі стояли «Діло» та «Буковина».
Домінувала в національному житті Галичини й Буковини, вела успішну боротьбу з москвофільством, відіграла важливу роль у створенні ЗУНР.
На партійному з'їзді 28 березня 1919 року в Станиславові перейменована на Українську трудову партію.
1925 року увійшла до Українського національного демократичного об'єднання (УНДО).