У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.
Завершение средневековой цивилизации в человечества связано с блестящим периодом культуры и , который носит название возрождения (или, если использовать общепринятый французский термин, ренессанса). это гораздо более короткая, чем античность или средневековье, эпоха. она носит переходный характер, но именно культурные достижения этого времени заставляют нас выделить его как особый этап позднего средневековья. возрождение дает культуры огромное созвездие подлинных мастеров, оставивших после себя величайшие творения и в науке, и в искусстве — .живописи, музыке, архитектуре, — и в . петрарка и леонардо да винчи, рабле и коперник, боттичелли и шекспир — лишь немногие взятые наугад имена гениев этой эпохи, часто и справедливо именуемых титанами возрождения за универсальность и мощь их дарования. великолепным памятником ренессансной архитектуры является собор святого петра в риме, образцом живописного совершенства до сих пор остается знаменитая картина рафаэля «сикстинская мадонна», а прекрасная музыка эпохи возрождения звучит и на сегодняшних сценах в исполнении современных музыкантов. именно эпохе возрождения мы обязаны созданием таких ставших для нас привычными жанров музыкально-драматического искусства, как опера и . невозможно представить себе современные нравственные ценности и принципы, если не учитывать, что их был заложен в гуманистической этике ренессанса. некоторые художественные образы, до сих пор задевающие за живое самого широкого читателя и получившие название «вечных», родились в период возрождения: вспомним, например, шекспировского гамлета или дон кихота сервантеса. знание возрождения составляет органическую часть в современном школьном образовании. интенсивный расцвет в значительной степени связан в этот период с особым отношением к античному наследию. отсюда и само название эпохи, ставящей перед собой воссоздать, «возродить» якобы утраченные в средние века культурные идеалы и ценности. на самом деле подъем западноевропейской культуры возникает совсем не на фоне предшествующего упадка. но в жизни культуры позднего средневековья столь многое меняется, что она ощущает себя принадлежащей к другому времени и чувствует неудовлетворенность прежним состоянием искусств и . прошлое кажется человеку возрождения забвением замечательных достижений античности, и он берется за их восстановление. это выражается и в творчестве писателей данной эпохи, и в самом их образе жизни: некоторые люди того времени прославились не тем, что создавали какие-либо живописные, шедевры, а тем, что умели «жить на античный манер», подражая древним грекам или римлянам в быту. античное наследие не просто изучается в это время, а «восстанавливается», и поэтому деятели возрождения большое значение открытию, собиранию, сбережению и публикации древних рукописей.. любителям древних памятников эпохи ренессанса мы обязаны тем, что имеем возможность читать сегодня письма цицерона или поэму лукреция «о природе вещей», комедии плавта или роман лонга «дафнис и хлоя». эрудиты возрождения стремятся не просто к знанию, а к совершенствованию владения латинским, а затем и греческим языками. они основывают библиотеки, музеи, школы для изучения классической древности, предпринимают специальные
У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.