Чо́рна смерть» (Чорний мор; англ. Black death) — друга за історичним переліком пандемія чуми, занесена зі Східного Китаю, що прокотилася по Азії, Європі, частині Африки у середині XIV сторіччя (1347—1353 роки). Збудником чуми є Yersinia pestis. Як вважають, збудником «Чорної смерті» став новий варіант чумної палички — medievalis. До цього у світі був поширений інший варіант anticus, який спричинив першу пандемію чуми (чума Юстиніана). Період від 1353 року до 1894 року не входить до цієї пандемії, хоча за цей час відбувалися окремі епідемії у різних географічних регіонах. 1894 року почалася третя пандемія чуми. Загальна кількість смертей оцінюється від 75 до 200 млн. осіб.
Австрийская империя преобразовалась в дуалистическую (двойственную) Австро-Венгрию в 1867 г. Австрия и Венгрия отныне обладали полной самостоятельностью во внутренних делах, собственными парламентами и правительствами. Объединяли их общий монарх, а также министерства иностранных дел и обороны. Эти министры были подотчётны только императору. Он также сохранил за собой право назначать премьер-министров в обеих половинах империи, созывать и распускать в них парламенты и пр. При этом дуализм принёс демократизацию политической жизни: действовали конституции и парламенты, возникали политические партии, получила свободу пресса.
Чо́рна смерть» (Чорний мор; англ. Black death) — друга за історичним переліком пандемія чуми, занесена зі Східного Китаю, що прокотилася по Азії, Європі, частині Африки у середині XIV сторіччя (1347—1353 роки). Збудником чуми є Yersinia pestis. Як вважають, збудником «Чорної смерті» став новий варіант чумної палички — medievalis. До цього у світі був поширений інший варіант anticus, який спричинив першу пандемію чуми (чума Юстиніана). Період від 1353 року до 1894 року не входить до цієї пандемії, хоча за цей час відбувалися окремі епідемії у різних географічних регіонах. 1894 року почалася третя пандемія чуми. Загальна кількість смертей оцінюється від 75 до 200 млн. осіб.
Австрийская империя преобразовалась в дуалистическую (двойственную) Австро-Венгрию в 1867 г. Австрия и Венгрия отныне обладали полной самостоятельностью во внутренних делах, собственными парламентами и правительствами. Объединяли их общий монарх, а также министерства иностранных дел и обороны. Эти министры были подотчётны только императору. Он также сохранил за собой право назначать премьер-министров в обеих половинах империи, созывать и распускать в них парламенты и пр. При этом дуализм принёс демократизацию политической жизни: действовали конституции и парламенты, возникали политические партии, получила свободу пресса.