Поденко-чоловіча або жіноча Білоруська, литовська, частіше Українська фамільна модель, як правило, утворена від прізвиськ жіночого роду на-ка/-ха (син зайчика → Зайко; син Бабейки → Бабейко), хоча дані суфікси здатні додаватися фактично до будь-якій основі, імені (Василь → Василько (белор. Васілька)), особливості людини (глухий → Глушко), професії (Коваль → Ковалько), назві тварин і предметів (вовк → Волчко, дежа → Дежко), від прикметника «зелений» → Зеленко (білор. Зеленка), від дієслова «приходити» → Приходько (Біл. Приходзька) і т. д. частина прізвищ, що закінчуються на-ейко, є литовськими за походженням: Можейко, Нарейко і т. д.
Як виникла і звідки сталася прізвище Поденко? Поденко-Білоруська, литовська, частіше Українська модель, утворена від прізвиськ жіночого роду на-ка/-ха, імені, особливості людини, професії, назви тварин і предметів, прикметника, дієслова.
Значення і історія виникнення прізвища з суфіксами-ко/ - хо:
Від прізвиськ жіночого роду.
Наприклад, син зайчика → Зайко, Фаєнка → Фаєнко, Галушка → Галушко і т. п.
Від імені.
Наприклад, Василь → Василько, Володь → Володько і т. п.
Від особливості людини.
Наприклад, глухий → Глушко і т. п.
Від професії.
Наприклад, Коваль → Ковалько, Поп → Попко і т. п.
Від назви тварин і предметів.
Наприклад, Вовк → Дзига, цвіркун → Цвірко і т. п.
Від прикметника.
Наприклад, зелений → Зеленко і т. п.
Від дієслова.
Наприклад, приходити → Приходько, товкти → Толочко і т. п.
Історія
Подібні прізвища зустрічаються всюди в Білорусі, з найбільшим зосередженням в Гродненській області. Єдина кількість носіїв прізвищ даного типу приблизно 800 000 чоловік.
Багато прізвищ на-ко в русифікованому записі неможливо відрізнити від українських прізвищ з таким же суфіксом.
Ливонский поход на Русь (1240—1242)[1]. Невская битва (1240). Ледовое побоище (1242).
Западный поход монголов (1236—1242; Батый).
Военные действия против Даниила Галицкого (1240).
Вторжение в Польшу (1241).
Вторжение в Венгрию (1241—1242).
Монголо-татарское иго официально установлено (1243). Отец Александра Невского князь Ярослав Всеволодович получил от хана Бату ярлык на Великое княжество Владимирское.
Фамілія Поденко
Поденко-чоловіча або жіноча Білоруська, литовська, частіше Українська фамільна модель, як правило, утворена від прізвиськ жіночого роду на-ка/-ха (син зайчика → Зайко; син Бабейки → Бабейко), хоча дані суфікси здатні додаватися фактично до будь-якій основі, імені (Василь → Василько (белор. Васілька)), особливості людини (глухий → Глушко), професії (Коваль → Ковалько), назві тварин і предметів (вовк → Волчко, дежа → Дежко), від прикметника «зелений» → Зеленко (білор. Зеленка), від дієслова «приходити» → Приходько (Біл. Приходзька) і т. д. частина прізвищ, що закінчуються на-ейко, є литовськими за походженням: Можейко, Нарейко і т. д.
Суфікси-ко/ – хо-це полонізований варіант давньоруського загальнопоширеного зменшувального суфікса-ка / - ха.
Національність
Українська, білоруська, литовська.
Походження прізвища з суфіксами-ко/ - хо
Як виникла і звідки сталася прізвище Поденко? Поденко-Білоруська, литовська, частіше Українська модель, утворена від прізвиськ жіночого роду на-ка/-ха, імені, особливості людини, професії, назви тварин і предметів, прикметника, дієслова.
Значення і історія виникнення прізвища з суфіксами-ко/ - хо:
Від прізвиськ жіночого роду.
Наприклад, син зайчика → Зайко, Фаєнка → Фаєнко, Галушка → Галушко і т. п.
Від імені.
Наприклад, Василь → Василько, Володь → Володько і т. п.
Від особливості людини.
Наприклад, глухий → Глушко і т. п.
Від професії.
Наприклад, Коваль → Ковалько, Поп → Попко і т. п.
Від назви тварин і предметів.
Наприклад, Вовк → Дзига, цвіркун → Цвірко і т. п.
Від прикметника.
Наприклад, зелений → Зеленко і т. п.
Від дієслова.
Наприклад, приходити → Приходько, товкти → Толочко і т. п.
Історія
Подібні прізвища зустрічаються всюди в Білорусі, з найбільшим зосередженням в Гродненській області. Єдина кількість носіїв прізвищ даного типу приблизно 800 000 чоловік.
Багато прізвищ на-ко в русифікованому записі неможливо відрізнити від українських прізвищ з таким же суфіксом.
Ливонский поход на Русь (1240—1242)[1]. Невская битва (1240). Ледовое побоище (1242).
Западный поход монголов (1236—1242; Батый).
Военные действия против Даниила Галицкого (1240).
Вторжение в Польшу (1241).
Вторжение в Венгрию (1241—1242).
Монголо-татарское иго официально установлено (1243). Отец Александра Невского князь Ярослав Всеволодович получил от хана Бату ярлык на Великое княжество Владимирское.
Англо-французская война (1242; Saintonge War).
Первый Лионский собор (1245).
Седьмой крестовый поход (1248—1250/1254).
Объяснение: