Золота доба римської літератури або її класичний період — етап у розвитку латиномовної літератури, котрий розпочався зі смерті Луція Корнелія Сулли або з початком літературної діяльності Цицерона у 78 році до н. е. і закінчився умовно смертю Октавіана Августа у 18 році н. е.
Вважається епохою максимального розвитку літератури Римської держави, періодом, коли були утворені літературні течії неотериків, а то й узагалі — найвищим розвитком лірики; саме тоді виділилися такі імена, як Горацій, Катул, Катон, Салюстій тощо. Багатство тематики було переосмислене із грецької поезії, що вже занепадала, у той час як римська неотерика набирала дедалі більшого розголосу.
Этот рассказ Плутарха очень тронул меня, потому что в нем отражаются лучшие качества будущего Великого полководца Александра Македонского. Ему, молоденькому мальчику, удалось усмирить неукротимого коня Буцефала наблюдательность: он заметил, что конь боится теней и повернул его против солнца смелость и упорство: конь встал на дыбы и пытался сбросить юношу, умчался галопом по равнине, но вскоре вернулся покоренным с гордым всадником на спине.
Тогда его отец Филипп поцеловал его и сказал великие слова: «Ищи, сын мой, царство по себе, ибо Македония для тебя слишком мала!»
Вот так в оном маленькой истории, эпизоде, раскрываются лучшие человеческие качества.
Золота доба римської літератури або її класичний період — етап у розвитку латиномовної літератури, котрий розпочався зі смерті Луція Корнелія Сулли або з початком літературної діяльності Цицерона у 78 році до н. е. і закінчився умовно смертю Октавіана Августа у 18 році н. е.
Вважається епохою максимального розвитку літератури Римської держави, періодом, коли були утворені літературні течії неотериків, а то й узагалі — найвищим розвитком лірики; саме тоді виділилися такі імена, як Горацій, Катул, Катон, Салюстій тощо. Багатство тематики було переосмислене із грецької поезії, що вже занепадала, у той час як римська неотерика набирала дедалі більшого розголосу.
Этот рассказ Плутарха очень тронул меня, потому что в нем отражаются лучшие качества будущего Великого полководца Александра Македонского. Ему, молоденькому мальчику, удалось усмирить неукротимого коня Буцефала наблюдательность: он заметил, что конь боится теней и повернул его против солнца смелость и упорство: конь встал на дыбы и пытался сбросить юношу, умчался галопом по равнине, но вскоре вернулся покоренным с гордым всадником на спине.
Тогда его отец Филипп поцеловал его и сказал великие слова: «Ищи, сын мой, царство по себе, ибо Македония для тебя слишком мала!»
Вот так в оном маленькой истории, эпизоде, раскрываются лучшие человеческие качества.