Найважливішою причиною виникнення держави були, насамперед, сприятливі природні умови для життя людини, українська родюча земля, помірний клімат, наявність рік і морів, географічне розташування у центрі Європи, на перехресті міграційних і торговельних шляхів, поєднання широких полів і лісу.
Наступною причиною державотворення було виникнення самого давньоукраїнського етносу - автохтонного населення з сильним генотипом, що сформувався саме на цій землі в результаті численних етнічних оновлень і перетворень. Не випадково М.Грушевський вважав, що саме слов’янські племена антів, які залучили до об’єднання залишки скіфів і сарматів, стали генетичним корінням українського народу. Таким чином український етнос сформувався в 4-7 ст. н.е. в часи існування Антського союзу.
Крім того, швидке виникнення найбільшої у Європі держави і динамічний її розвиток були би просто неможливі без багатого державотворчого досвіду і традицій, які зберігалися в пам’яті народу. Мається на увазі Велика Скіфія, Боспорське царство, Антська держава, Готський племінний союз тощо. Сучасний науковець О.Палій таким чином говорить про роль скіфів на нашій землі: «Могутній племінний союз скіфів дозрів до рівня державності уже до середини І тисячоліття до н.е., об’єднавши в тому числі і праслов’ян. Таким чином, значно раніше, ніж у більшості регіонів Європи, в Україні створилися умови для державного життя та об’єднання в межах держави Великої Скіфії майже всієї території України»[1].
Російська історіографія наукову концепцію етногенезу європейських народів, основою якої є твердження про те, що саме народ є основним суб’єктом історії, на основі його самоорганізації і виникли сучасні держави. В Кремлі досі дотримуються «норманської теорії», згідно з якою саме Рюриковичів утворили Новгородську, Київську і Московську держави. Звідси робиться політичний висновок: одна династія – одна держава, що, на думку росіян, виправдовую їх агресивну політику підкорення сусідніх народів.
По современным представлениям Александр умер от малярии. Были версии об отравлении царя Антипатром, которого Александр собирался сместить с поста наместника Македонии, однако никаких доказательств этому не появилось.
Александр Великий перекроил карту мира, а после его смерти империю Александра растащили на удельные государства его военачальники, получившие название диадохи. Эллинистический мир вступил в полосу войн диадохов, закончившуюся со смертью последних из «наследников» в 281 до н. э.
На македонский престол диадохи возвели сводного брата Александра, Арридея, ставшего царём-марионеткой под именем Филиппа III. Через месяц после смерти Александра жена Роксана родила сына, также названного Александром, который стал формальным соправителем Арридею. Из-за великой славы отца среди македонян Александра убили в 14-летнем возрасте вместе с матерью. Тогда же убили и Геракла, внебрачного сына Александра от наложницы Барсины. Ещё раньше были убиты Арридей и Олимпиада, мать Александра Великого.
Наступною причиною державотворення було виникнення самого давньоукраїнського етносу - автохтонного населення з сильним генотипом, що сформувався саме на цій землі в результаті численних етнічних оновлень і перетворень. Не випадково М.Грушевський вважав, що саме слов’янські племена антів, які залучили до об’єднання залишки скіфів і сарматів, стали генетичним корінням українського народу. Таким чином український етнос сформувався в 4-7 ст. н.е. в часи існування Антського союзу.
Крім того, швидке виникнення найбільшої у Європі держави і динамічний її розвиток були би просто неможливі без багатого державотворчого досвіду і традицій, які зберігалися в пам’яті народу. Мається на увазі Велика Скіфія, Боспорське царство, Антська держава, Готський племінний союз тощо. Сучасний науковець О.Палій таким чином говорить про роль скіфів на нашій землі: «Могутній племінний союз скіфів дозрів до рівня державності уже до середини І тисячоліття до н.е., об’єднавши в тому числі і праслов’ян. Таким чином, значно раніше, ніж у більшості регіонів Європи, в Україні створилися умови для державного життя та об’єднання в межах держави Великої Скіфії майже всієї території України»[1].
Російська історіографія наукову концепцію етногенезу європейських народів, основою якої є твердження про те, що саме народ є основним суб’єктом історії, на основі його самоорганізації і виникли сучасні держави. В Кремлі досі дотримуються «норманської теорії», згідно з якою саме Рюриковичів утворили Новгородську, Київську і Московську держави. Звідси робиться політичний висновок: одна династія – одна держава, що, на думку росіян, виправдовую їх агресивну політику підкорення сусідніх народів.
Александр Великий перекроил карту мира, а после его смерти империю Александра растащили на удельные государства его военачальники, получившие название диадохи. Эллинистический мир вступил в полосу войн диадохов, закончившуюся со смертью последних из «наследников» в 281 до н. э.
На македонский престол диадохи возвели сводного брата Александра, Арридея, ставшего царём-марионеткой под именем Филиппа III. Через месяц после смерти Александра жена Роксана родила сына, также названного Александром, который стал формальным соправителем Арридею. Из-за великой славы отца среди македонян Александра убили в 14-летнем возрасте вместе с матерью. Тогда же убили и Геракла, внебрачного сына Александра от наложницы Барсины. Ещё раньше были убиты Арридей и Олимпиада, мать Александра Великого.