Відли́га — поширена, але неформальна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.
Вислів «хрущовська відлига» пов'язаний з назвою повісті Іллі Еренбурга «Відлига». Пізніше Микита Хрущов прокоментував цю назву так: «Поняття про якусь „відлигу“ — це спритно цей шахрай підкинув, Еренбург»[1].
В начале XVI века Россия оставалась в основном мононациональным государством, занимавшим территории современной Центральной, Северо-Западной России и Верхневолжья. Её население начало расти темпами, несравнимыми с темпами роста населения при татаро-монгольском иге. Наиболее крупными городами были Новгород и Москва.
Основными слоями населения были феодальная знать (великий князь, князья, бояре), духовенство (митрополит, священники, монахи), городское и посадское население, крестьяне, холопы. Занятием крестьян было сельское хозяйство, городского населения - торговля и ремесла, феодальной знати - война и управление.
Відли́га — поширена, але неформальна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.
Вислів «хрущовська відлига» пов'язаний з назвою повісті Іллі Еренбурга «Відлига». Пізніше Микита Хрущов прокоментував цю назву так: «Поняття про якусь „відлигу“ — це спритно цей шахрай підкинув, Еренбург»[1].
В начале XVI века Россия оставалась в основном мононациональным государством, занимавшим территории современной Центральной, Северо-Западной России и Верхневолжья. Её население начало расти темпами, несравнимыми с темпами роста населения при татаро-монгольском иге. Наиболее крупными городами были Новгород и Москва.
Основными слоями населения были феодальная знать (великий князь, князья, бояре), духовенство (митрополит, священники, монахи), городское и посадское население, крестьяне, холопы. Занятием крестьян было сельское хозяйство, городского населения - торговля и ремесла, феодальной знати - война и управление.