Договор о ненападении между германией и советским союзом (нем. deutsch-sowjetischer nichtangriffspakt; также известен как пакт молотова — риббентропа) — межправительственное соглашение, подписанное 23 августа 1939 года главами ведомств по иностранным делам германии и советского союза. со стороны договор был подписан председателем совета народных комиссаров , наркомом по иностранным делам в. м. молотовым, со стороны германии — министром иностранных дел и. фон риббентропом. стороны соглашения обязывались воздерживаться от нападения друг на друга и соблюдать нейтралитет в случае, если одна из них становилась объектом военных действий третьей стороны. участники соглашения также отказывались от участия в группировке держав, «прямо или косвенно направленной против другой стороны». предусматривался взаимный обмен информацией о вопросах, затрагивающих интересы сторон. к договору прилагался секретный дополнительный протокол о разграничении сфер обоюдных интересов в восточной европе на случай «территориально-политического переустройства». протокол предусматривал включение латвии, эстонии, финляндии, восточных «областей, входящих в состав польского государства»[3] и бессарабии в сферу интересов , литвы и запада польши — в сферу интересов германии. договор был подписан после периода охлаждения политических и советско-германских отношений, вызванного приходом а. гитлера к власти, и вооружённых конфликтов, в которых противостоял гитлеровской коалиции: германии и италии в испании (см.: гражданская война в испании), японии на дальнем востоке (см.: хасанские бои, бои на халхин-голе). договор стал политической неожиданностью для третьих стран. слухи о существовании дополнительных секретных договорённостей появились вскоре после подписания договора. текст протокола был опубликован в 1948 г. по фотокопиям, и в 1993 г. — по вновь найденным подлинникам[4]. 1 сентября 1939 года германия начала вторжение в польшу, а 17 сентября 1939 года на территорию польши вошли советские войска[5]. территориальный раздел польши (пятый раздел польши[6]) между и германией был завершён подписанием договора о дружбе и границе от 28 сентября 1939 года и дополнительного протокола к нему от 4 октября того же года. позже к были присоединены страны , бессарабия и северная буковина, а также часть финляндии. после нападения германии на советский союз 22 июня 1941 года договор, так же как и все остальные советско-германские договоры, утратил силу[5]. при заключении соглашения сикорского-майского 30 июля 1941 года советское правительство признавало советско-германские договоры 1939 г. утратившими силу в части территориальных изменений в польше. в 1989 году съезд народных депутатов осудил секретный дополнительный протокол к договору и признал его недействительным с момента подписания[7]. в 2009 году европейский парламент провозгласил 23 августа — дату подписания договора о ненападении между германией и советским союзом — днём памяти жертв сталинизма и нацизма[8].
Гесперійський імператор Юлій Майоріан (457—461) зробив останню спробу зміцнити державу. Він намагався впорядкувати збирання податків, покращити життя середніх землевласників, відновити покинуті міста. Щоб полегшити фінансові справи в провінціях, Майоріан намагався скасувати їхні борги. За його правління дещо зміцнилося становище римлян у Галлії та Іспанії. Міць імперії почала відроджуватися. Однак у цьому не була зацікавлена ані римська знать, ані варварські королі, яким заважала сильна влада. Майоріана було вбито, разом з ним була втрачена остання надія римлян на відновлення імперії. Почалася низка швидких змін імператорів на троні, влада яких поступово втрачала навіть зовнішні ознаки. Імператори стали цілком залежними від волі варварських вождів, яким довіряли командування імператорською вартою.
У 476 році германський вождь, командир гвардії Одоакр, усунув від влади 16-річного імператора Ромула Августула, відіславши його до свого маєтку. Іронія долі полягала в тому, що останній гесперійський імператор мав ім'я колишнього засновника міста Рима й першого царя Римської держави — Ромула. Корону та пурпурну мантію імператора відправили до Константинополя на знак визнання єдиним володарем з титулом імператора східного володаря Зенона. В Італії було утворено власне королівство — держава Одоакра. Цією подією історики традиційно завершають найдовший відрізок історії людства — історія стародавнього світу.
Гесперійський імператор Юлій Майоріан (457—461) зробив останню спробу зміцнити державу. Він намагався впорядкувати збирання податків, покращити життя середніх землевласників, відновити покинуті міста. Щоб полегшити фінансові справи в провінціях, Майоріан намагався скасувати їхні борги. За його правління дещо зміцнилося становище римлян у Галлії та Іспанії. Міць імперії почала відроджуватися. Однак у цьому не була зацікавлена ані римська знать, ані варварські королі, яким заважала сильна влада. Майоріана було вбито, разом з ним була втрачена остання надія римлян на відновлення імперії. Почалася низка швидких змін імператорів на троні, влада яких поступово втрачала навіть зовнішні ознаки. Імператори стали цілком залежними від волі варварських вождів, яким довіряли командування імператорською вартою.
У 476 році германський вождь, командир гвардії Одоакр, усунув від влади 16-річного імператора Ромула Августула, відіславши його до свого маєтку. Іронія долі полягала в тому, що останній гесперійський імператор мав ім'я колишнього засновника міста Рима й першого царя Римської держави — Ромула. Корону та пурпурну мантію імператора відправили до Константинополя на знак визнання єдиним володарем з титулом імператора східного володаря Зенона. В Італії було утворено власне королівство — держава Одоакра. Цією подією історики традиційно завершають найдовший відрізок історії людства — історія стародавнього світу.