владимир красное солнышко…. славный защитник земли , могущественный князь, которому служили доблестные богатыри илья муромец, алёша попович, добрыня никитич. он сын князя святослава игоревича. мать же князя – рабыня малуша, поэтому считался мальчик «робичичем» и не был равноправен с братьями старшими.
святослав, уходя в последний поход, оставил за себя в киеве старшего сына ярополка. в мятежной древлянской земле поставил среднего сына олега, младший остался без удела. а тут приехали новгородцы, с просьбой назначить наместником новгородской земли, одного из своих сыновей. туда-то и отправился владимир по велению отца своего. в 972 году пришла весть о гибели князя святослава.
стали сыновья править землёй . старшие братья рассорились, и закончилось всё братоубийством. ярополк убил олега. владимир же был полон решимости, покарать ярополка и занять отеческий престол в киеве. сначала он подчинил себе полоцкую землю. погиб друг ярополка варяг рогворд, который княжил в полоцке и два его сына, сам же женился на его дочери, которая раньше его отвергала. затем войско владимира двинулось походом на киев.
ярополк был вынужден покориться младшему брату, потому как не мог ему противостоять. владимир простил его и обещал почётное положение при дворе. однако ярополка убили двое варяг, которых и покарал владимир.
с 980г владимир стал великим князем всей земли. нелёгкое время досталось ему. пока братья разбирались между собой, польский князь мечислав i захватил западные земли, а на полоцкую и псковскую земли совершали набеги литовские племена ятвягов. все первые свои годы правления, князь возвращает руси все утраченные земли, укрепляя её рубежи.
в 987г совершил поход на город херсонес. именно после этого похода произошло крещение руси. в 922г ходил в карпатские горы и подчинил себе княжение хорватов, тем самым завершив создание единой могучей державы. был великим полководцем, но князь не был завоевателем. главная его цель – защита земли . чтобы укрепить свою власть в различных частях государства, он ставил на княжение своих сыновей. когда князь владимир умер, между его сыновьями развернулась жестокая борьба за власть.
Значний внесок у поширення гуманістичних ідей у Польщі зробив Філіп Каллімаха, який працював у Краківській академії. З Німеччини та Нідерландів, в основному через портовий Гданськ, на польські землі поширився вплив Реформації. Добру пам'ять у суспільстві залишила діяльність відомого німецького гуманіста Конрада Цельтиса - вихователя дітей короля Казимира Ягеллончика.
Після нетривалого занепаду, у 1400 р. відновила свою діяльність Краківська академія, яка поступово перетворилася на справжній науковий, навчальний та культурний центр, де відбувалося формування багатьох поколінь польської інтелектуальної еліти. Свого часу з ініціативи короля Владислава II Ягелло та його дружини Ядвіги був заснований спеціальний фонд для до академії, яка згодом дістала назву Ягеллонського університету. Найбільше уваги в навчальних планах цього закладу приділялося вивченню природничих наук, насамперед - математики й астрономії. Студенти вивчали також географію, теологію, філософію, право, граматику, риторику, поетику тощо.
В академії зародилася польська правова школа. Один із її представників ректор академії Павел Владкович зажив слави своїм виступом на церковному соборі в Констанці, де він захищав Яна Гуса. В академії під наглядом видатних астрономів Марціна Круля і Войцеха з Брудзьоеа у 1491-1495 рр. навчався Миколай Копернік (1473-1543). Своїм трактатом "Про обертання небесних сфер" М. Коперник здійснив справжню революцію в астрономії, довівши що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. В академії було здійснено спробу розробити правила польської літературної мови, а Якуб Паркош написав перший трактат з орфографії. Інтерес до географії знайшов утілення у трактаті Мацея з Мехова "Про дві Сарматії". Хроніст Бернард Вановський намалював кілька великих карт Європи.
У Краківській академії розпочав свою творчу діяльність і Ян Длугош (1415-1480), наукова праця якого "Історія Польщі (Щорічники або хроніка славного Польського королівства)" вважається вершиною польської середньовічної історіографії. Автор використав документи, хроніки й свідчення безпосередніх учасників важливих подій, завдяки чому "Щорічники" й досі залишаються цінним джерелом при вивченні польської минувшини. Певного поширення набули історичні праці М. Бельського, М. Кромера, Л. Гурницького.
Важливу роль у розвитку освіти і культури відіграло виникнення друкарства. Перша в Польщі друкарня відкрилася 1474 р. у Кракові. Тут видавалася як релігійна, так і світська література, документи сейму, закони, у тому числі й польською мовою. Серед видань того періоду слід виокремити трактат "Меморіал про устрій Речі Посполитої" доктора права Яна Остророга (1436-1501) та працю Анджея Фрича-Моджевського (1503-1572) "Про виправлення Речі Посполитої". Згадані вчені були видатними теоретиками державного права й виступали послідовними прихильниками централізації і зміцнення Польщі. Бурхливий розквіт переживала література, найвизначнішими представниками якої були фундатори польської літературної мови - Миколай Рей і Ян Кохановський.
владимир красное солнышко…. славный защитник земли , могущественный князь, которому служили доблестные богатыри илья муромец, алёша попович, добрыня никитич. он сын князя святослава игоревича. мать же князя – рабыня малуша, поэтому считался мальчик «робичичем» и не был равноправен с братьями старшими.
святослав, уходя в последний поход, оставил за себя в киеве старшего сына ярополка. в мятежной древлянской земле поставил среднего сына олега, младший остался без удела. а тут приехали новгородцы, с просьбой назначить наместником новгородской земли, одного из своих сыновей. туда-то и отправился владимир по велению отца своего. в 972 году пришла весть о гибели князя святослава.
стали сыновья править землёй . старшие братья рассорились, и закончилось всё братоубийством. ярополк убил олега. владимир же был полон решимости, покарать ярополка и занять отеческий престол в киеве. сначала он подчинил себе полоцкую землю. погиб друг ярополка варяг рогворд, который княжил в полоцке и два его сына, сам же женился на его дочери, которая раньше его отвергала. затем войско владимира двинулось походом на киев.
ярополк был вынужден покориться младшему брату, потому как не мог ему противостоять. владимир простил его и обещал почётное положение при дворе. однако ярополка убили двое варяг, которых и покарал владимир.
с 980г владимир стал великим князем всей земли. нелёгкое время досталось ему. пока братья разбирались между собой, польский князь мечислав i захватил западные земли, а на полоцкую и псковскую земли совершали набеги литовские племена ятвягов. все первые свои годы правления, князь возвращает руси все утраченные земли, укрепляя её рубежи.
в 987г совершил поход на город херсонес. именно после этого похода произошло крещение руси. в 922г ходил в карпатские горы и подчинил себе княжение хорватов, тем самым завершив создание единой могучей державы. был великим полководцем, но князь не был завоевателем. главная его цель – защита земли . чтобы укрепить свою власть в различных частях государства, он ставил на княжение своих сыновей. когда князь владимир умер, между его сыновьями развернулась жестокая борьба за власть.
Значний внесок у поширення гуманістичних ідей у Польщі зробив Філіп Каллімаха, який працював у Краківській академії. З Німеччини та Нідерландів, в основному через портовий Гданськ, на польські землі поширився вплив Реформації. Добру пам'ять у суспільстві залишила діяльність відомого німецького гуманіста Конрада Цельтиса - вихователя дітей короля Казимира Ягеллончика.
Після нетривалого занепаду, у 1400 р. відновила свою діяльність Краківська академія, яка поступово перетворилася на справжній науковий, навчальний та культурний центр, де відбувалося формування багатьох поколінь польської інтелектуальної еліти. Свого часу з ініціативи короля Владислава II Ягелло та його дружини Ядвіги був заснований спеціальний фонд для до академії, яка згодом дістала назву Ягеллонського університету. Найбільше уваги в навчальних планах цього закладу приділялося вивченню природничих наук, насамперед - математики й астрономії. Студенти вивчали також географію, теологію, філософію, право, граматику, риторику, поетику тощо.
В академії зародилася польська правова школа. Один із її представників ректор академії Павел Владкович зажив слави своїм виступом на церковному соборі в Констанці, де він захищав Яна Гуса. В академії під наглядом видатних астрономів Марціна Круля і Войцеха з Брудзьоеа у 1491-1495 рр. навчався Миколай Копернік (1473-1543). Своїм трактатом "Про обертання небесних сфер" М. Коперник здійснив справжню революцію в астрономії, довівши що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. В академії було здійснено спробу розробити правила польської літературної мови, а Якуб Паркош написав перший трактат з орфографії. Інтерес до географії знайшов утілення у трактаті Мацея з Мехова "Про дві Сарматії". Хроніст Бернард Вановський намалював кілька великих карт Європи.
У Краківській академії розпочав свою творчу діяльність і Ян Длугош (1415-1480), наукова праця якого "Історія Польщі (Щорічники або хроніка славного Польського королівства)" вважається вершиною польської середньовічної історіографії. Автор використав документи, хроніки й свідчення безпосередніх учасників важливих подій, завдяки чому "Щорічники" й досі залишаються цінним джерелом при вивченні польської минувшини. Певного поширення набули історичні праці М. Бельського, М. Кромера, Л. Гурницького.
Важливу роль у розвитку освіти і культури відіграло виникнення друкарства. Перша в Польщі друкарня відкрилася 1474 р. у Кракові. Тут видавалася як релігійна, так і світська література, документи сейму, закони, у тому числі й польською мовою. Серед видань того періоду слід виокремити трактат "Меморіал про устрій Речі Посполитої" доктора права Яна Остророга (1436-1501) та працю Анджея Фрича-Моджевського (1503-1572) "Про виправлення Речі Посполитої". Згадані вчені були видатними теоретиками державного права й виступали послідовними прихильниками централізації і зміцнення Польщі. Бурхливий розквіт переживала література, найвизначнішими представниками якої були фундатори польської літературної мови - Миколай Рей і Ян Кохановський.