3. Старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим робітникам. Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову, промислову, Англію.
5. Житло та умови життя в ньому залежали від рівня заможності господаря, що було визначальним за часів панування буржуазії та її інтересів. Найзаможніші особи мали власні великі будинки з десятками кімнат. Люди середнього достатку жили в невеликих будинках на кілька кімнат або орендували зручні квартири. Бідняки селилися в хатинках на околицях, у підвалах, на горищах тощо.
6. Шлюб та сім’я залишалися одними з найважливіших ланок тогочасного європейського суспільства. Зміни, що відбувалися в суспільстві, впливали на них, проте в цілому не порушували їхньої сутності. У цей час були поширені великі сім’ї, у яких діти жили разом із батьками. У знаті це великою мірою обумовлювалося спільною сімейною справою, а в бідноти — піклуванням про старих батьків і фінансовою неспроможністю розпочинати самостійне сімейне життя. Кількість дітей у сім’ї також визначалася заможністю та можливістю їх прогодувати.
7. Велика французька революція кінця XVIII ст. спричинила значні зміни як у стилі життя в цілому, так і в тогочасній моді. Віднині всі люди були рівноправними громадянами, що й обумовило основну рису тогочасного буржуазного вбрання — його одноманітність. Узагалі буржуазний костюм виник в Англії після перемоги там революції, а пізніше поширився на континент. Тепер фактично представників різних станів уже не можна було відрізнити за одягом. Усі могли носити те, що їм до вподоби.
Мода набувала інтернаціонального характеру — однаково одягалися в певний час у Європі й Америці. Із цього можна зробити ще один висновок: у країнах, де залишався свій національний костюм, ще не переміг процес індустріалізації, зберігалося натуральне господарство й не було розвинуто фабричне виробництво одягу.
Игры начинались с того, что по всей Греции путешествовали глашатаи, зычными голосами объявляя о начале экехерии - священного перемирия. Теперь на время Игр (около 5 дней) по всей страны должны были немедленно прекратиться все военные действия. Такую важную роль имели Игры в политической жизни страны - останавливали войны. К сожалению, в 20 веке случилось иначе - из-за двух мировых войн прерывались сами Игры.Начинавшиеся как соревнования местного значения, Олимпийские игры со временем стали событием всегреческого масштаба. На Игры съезжалось множество людей не только из самой Греции, но и из ее городов-колоний от Средиземного до Черного моря. В первый день Олимпийских Игр приносились жертвы богам, а спортсмены давали клятву перед статуей Зевса. Вместе с возобновлением Игр вернулась и клятва. Сегодня она звучит так: "Я клянусь, что, прибывая на Олимпийские Игры, я буду соревноваться честно и согласно правилам, а своим участием - прославлять свою страну и спорт". Раньше женщинам запрещалось не то что участвовать, но и наблюдать за ходом Игр. Если на стадионе обнаруживали какую-нибудь женщину, ее по закону должны были бросить в пропасть. У женщин были свои Игры - посвящены они были богине Гере. Происходили за месяц до мужских или, наоборот, через месяц после них, на том же стадионе, где женщины соревновались в беге. Одним из видов соревнований были гонки на колесницах . В программу древних Олимпийских игр входили следующие виды - бег на 1,2 и 24 стадии; борьба; пятиборье (пентатлон); кулачные поединки; гонки на колесницах, запряженных двумя и четырьмя лошадьми; панкратион, бег в военном снаряжении, скачки.В программу современных Олимпийских игр входят 28 летних и 7 зимних видов спорта. А в 394 н.э. Олимпийские игры были запрещены – как «пережиток язычества» – римским императором Феодосием I, насильственно насаждавшим христианство
2. Збільшилось населення, медицина стала кращою.
3. Старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим робітникам. Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову, промислову, Англію.
5. Житло та умови життя в ньому залежали від рівня заможності господаря, що було визначальним за часів панування буржуазії та її інтересів. Найзаможніші особи мали власні великі будинки з десятками кімнат. Люди середнього достатку жили в невеликих будинках на кілька кімнат або орендували зручні квартири. Бідняки селилися в хатинках на околицях, у підвалах, на горищах тощо.
6. Шлюб та сім’я залишалися одними з найважливіших ланок тогочасного європейського суспільства. Зміни, що відбувалися в суспільстві, впливали на них, проте в цілому не порушували їхньої сутності. У цей час були поширені великі сім’ї, у яких діти жили разом із батьками. У знаті це великою мірою обумовлювалося спільною сімейною справою, а в бідноти — піклуванням про старих батьків і фінансовою неспроможністю розпочинати самостійне сімейне життя. Кількість дітей у сім’ї також визначалася заможністю та можливістю їх прогодувати.
7. Велика французька революція кінця XVIII ст. спричинила значні зміни як у стилі життя в цілому, так і в тогочасній моді. Віднині всі люди були рівноправними громадянами, що й обумовило основну рису тогочасного буржуазного вбрання — його одноманітність. Узагалі буржуазний костюм виник в Англії після перемоги там революції, а пізніше поширився на континент. Тепер фактично представників різних станів уже не можна було відрізнити за одягом. Усі могли носити те, що їм до вподоби.
Мода набувала інтернаціонального характеру — однаково одягалися в певний час у Європі й Америці. Із цього можна зробити ще один висновок: у країнах, де залишався свій національний костюм, ще не переміг процес індустріалізації, зберігалося натуральне господарство й не було розвинуто фабричне виробництво одягу.
Не нужно все переписывать, просто выбери главное.
Надеюсь ;)