1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
Контроль над черноморскими проливами был нужен для того, чтобы Россия, которая имеет огромное черноморское побережье, имела свободный выход и в Средиземное море. Черноморские проливы запирали все огромное черноморское побережье России, в любой момент можно было перерезать внешнеэкономические связи юга России. Контроль над ними был важен для свободного развития многостороннего, огромного юга России, обращенного к побережью Черного моря[1].
Значение проливов становилось практически огромным в случае военных действий. Чей флот будет иметь возможность ими пользоваться? У какого флота такой возможности не будет? Вспомните, 1833 году, после того как Россия оказала военную поддержку султану Турции в борьбе с его непокорным вассалом Мехметом Али Египетским, был подписан Ункяр-Искелесийский договор. Статьи этого договора позволяли беспрепятственный выход российских кораблей из Чёрного моря в Средиземное, в то же время давали России возможность заблокировать прохождение военных судов третьих стран в обратном направлении.
И что же? В ответ – огромная обеспокоенность Англии и Франции. После истечения срока действия Ункяр-Искелесийского договора под давлением европейских держав была подписана Лондонская конвенция о проливах (1841), лишившая Россию права блокировать вход военных кораблей третьих стран в Чёрное море.
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
Контроль над черноморскими проливами был нужен для того, чтобы Россия, которая имеет огромное черноморское побережье, имела свободный выход и в Средиземное море. Черноморские проливы запирали все огромное черноморское побережье России, в любой момент можно было перерезать внешнеэкономические связи юга России. Контроль над ними был важен для свободного развития многостороннего, огромного юга России, обращенного к побережью Черного моря[1].
Значение проливов становилось практически огромным в случае военных действий. Чей флот будет иметь возможность ими пользоваться? У какого флота такой возможности не будет? Вспомните, 1833 году, после того как Россия оказала военную поддержку султану Турции в борьбе с его непокорным вассалом Мехметом Али Египетским, был подписан Ункяр-Искелесийский договор. Статьи этого договора позволяли беспрепятственный выход российских кораблей из Чёрного моря в Средиземное, в то же время давали России возможность заблокировать прохождение военных судов третьих стран в обратном направлении.
И что же? В ответ – огромная обеспокоенность Англии и Франции. После истечения срока действия Ункяр-Искелесийского договора под давлением европейских держав была подписана Лондонская конвенция о проливах (1841), лишившая Россию права блокировать вход военных кораблей третьих стран в Чёрное море.
Объяснение: