От конфронтации - к мирному сосуществованию. После смерти Сталина серьезные изменения произошли и в области внешней политики. Стали меняться сами ее основы. Выявились и разные точки зрения на перспективы внешнеполитического курса среди высших руководителей страны.
Берия считал, что следует сделать ставку на мирное сосуществование с Западом. Он был согласен на объединение Германии при условии, что она станет нейтральным демократическим государством. Берия предлагал также восстановить отношения с Югославией. Он считал неэффективным СЭВ и предлагал его реформировать.
Маленков исходил из того, что после войны международная ситуация сложилась в пользу СССР и его союзников. Он понимал, что в случае возникновения ядерной войны погибнет вся мировая цивилизация. Поэтому Маленков был сторонником проведения политики мирного сосуществования. К этим же взглядам со временем пришел и Хрущев.
В отличие от них, Молотов отрицал идею мирного сосуществования, полагая, что оно выгодно Западу. Он предлагал сохранить жесткое противостояние двух систем.
Все руководители, однако, были едины в том, что мирное будущее советского народа зависит от развития отношений с Западом.
1. Смерть князя Данила, як початок кінця Галицько-Волинського князівства (1264 pік).
2. Правління Лева Даниловича та Володимира Васильковича, як спроби збереження Галицько-Волинського князівства.
2.1. Приєднання Закарпатської русі та території Любліну.
2.2.3міна місця для столиці — Львів (1270 pік). 2.3.Градобудування та розвиток культури за часів Володимира Васильковича.
3. Одноосібне правління Галичиною та Волинню Юрія Левовича (1з01-1308 роки).
3.1. Поразка у війні із Польщею, втрата територій (Люблін у 1302 році).
3.2. Дипломатична діяльністьта присвоєний титул «король Русі».
3.3. Заснування галицької митрополії (1303 pік).
4. Правління синів Юрія, Андрія та Лева, як останніх нащадків Романового роду (1308-1323 роки).
4.1. Дружні стосунки із Тевтонським орденом. 4.2.Стримування могутності Литви.
4.3. Конфлікт із Ордою.
5. Правління Юрія II Тройденовича (1325-1340), як продовження мирного курсу попередників. 5.1. Конфлікт із Польщею та Угорщиною. 5.2.Децентралізація київської влади та стримування бояр.
5.3. Підтримка католицтва, як початок суспільної напруги.
5.4.Смерть Юрія, як завершення доби,незалежності галицько-волинського князівства
Берия считал, что следует сделать ставку на мирное сосуществование с Западом. Он был согласен на объединение Германии при условии, что она станет нейтральным демократическим государством. Берия предлагал также восстановить отношения с Югославией. Он считал неэффективным СЭВ и предлагал его реформировать.
Маленков исходил из того, что после войны международная ситуация сложилась в пользу СССР и его союзников. Он понимал, что в случае возникновения ядерной войны погибнет вся мировая цивилизация. Поэтому Маленков был сторонником проведения политики мирного сосуществования. К этим же взглядам со временем пришел и Хрущев.
В отличие от них, Молотов отрицал идею мирного сосуществования, полагая, что оно выгодно Западу. Он предлагал сохранить жесткое противостояние двух систем.
Все руководители, однако, были едины в том, что мирное будущее советского народа зависит от развития отношений с Западом.
1. Смерть князя Данила, як початок кінця Галицько-Волинського князівства (1264 pік).
2. Правління Лева Даниловича та Володимира Васильковича, як спроби збереження Галицько-Волинського князівства.
2.1. Приєднання Закарпатської русі та території Любліну.
2.2.3міна місця для столиці — Львів (1270 pік). 2.3.Градобудування та розвиток культури за часів Володимира Васильковича.
3. Одноосібне правління Галичиною та Волинню Юрія Левовича (1з01-1308 роки).
3.1. Поразка у війні із Польщею, втрата територій (Люблін у 1302 році).
3.2. Дипломатична діяльністьта присвоєний титул «король Русі».
3.3. Заснування галицької митрополії (1303 pік).
4. Правління синів Юрія, Андрія та Лева, як останніх нащадків Романового роду (1308-1323 роки).
4.1. Дружні стосунки із Тевтонським орденом. 4.2.Стримування могутності Литви.
4.3. Конфлікт із Ордою.
5. Правління Юрія II Тройденовича (1325-1340), як продовження мирного курсу попередників. 5.1. Конфлікт із Польщею та Угорщиною. 5.2.Децентралізація київської влади та стримування бояр.
5.3. Підтримка католицтва, як початок суспільної напруги.
5.4.Смерть Юрія, як завершення доби,незалежності галицько-волинського князівства