У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку — посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постали козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.
В історичній науці сформувались два напрями розгляду політичної історії України в XIV—XVII ст. Згідно з першим, представленим переважно у працях російських істориків, в публікаціях радянської доби, українські та білоруські землі (Південно-Західна Русь) були загарбані Литвою та Польщею; протягом тривалого часу місцеве населення, спираючись на до Московського князівства, вело боротьбу за звільнення, об’єднання в єдину державу. Другий напрям представлений працями польських, литовських, багатьох українських та деяких російських дослідників. Вони розглядають Велике Литовське і Московське князівства як дві рівноправні держави, дві Русі, що розвивались осібно.
Понимая невозможность охвата в диссертационном исследовании всей гигантской проблемы изучения представлений о власти с момента формирования французского государства до расцвета Нового времени, позволю себе ограничиться более узкой задачей эволюцию идеи власти во Франции в период от конца XV до начала XVII веков.
Источниками для решения данной задачи являются памятники французской социально-политической мысли: "Политическое завещание" Ришелье1, его деловые бумаги и переписка2; сочинение Ж. Бодена "Шесть книг о республике"3; 5 мемуары Ф. де Коммина4 Ценность для данной темы также представляют следующие источники: сборник документов "Внутренняя политика французского абсолютизма" под редакцией А.Д. Люблинской5, в который включены письма, мемуары и донесения провинциальных интендантов из архива канцлера Сегье, журналы заседаний Генеральных Штатов6, трактат известного теоретика абсолютизма Кардена Ле Брета "Суверенитет короля"7, произведения бургундских писателей XV века8, переписка Людовика XIII и Ришелье9,
У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку — посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постали козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.
В історичній науці сформувались два напрями розгляду політичної історії України в XIV—XVII ст. Згідно з першим, представленим переважно у працях російських істориків, в публікаціях радянської доби, українські та білоруські землі (Південно-Західна Русь) були загарбані Литвою та Польщею; протягом тривалого часу місцеве населення, спираючись на до Московського князівства, вело боротьбу за звільнення, об’єднання в єдину державу. Другий напрям представлений працями польських, литовських, багатьох українських та деяких російських дослідників. Вони розглядають Велике Литовське і Московське князівства як дві рівноправні держави, дві Русі, що розвивались осібно.
Понимая невозможность охвата в диссертационном исследовании всей гигантской проблемы изучения представлений о власти с момента формирования французского государства до расцвета Нового времени, позволю себе ограничиться более узкой задачей эволюцию идеи власти во Франции в период от конца XV до начала XVII веков.
Источниками для решения данной задачи являются памятники французской социально-политической мысли: "Политическое завещание" Ришелье1, его деловые бумаги и переписка2; сочинение Ж. Бодена "Шесть книг о республике"3; 5 мемуары Ф. де Коммина4 Ценность для данной темы также представляют следующие источники: сборник документов "Внутренняя политика французского абсолютизма" под редакцией А.Д. Люблинской5, в который включены письма, мемуары и донесения провинциальных интендантов из архива канцлера Сегье, журналы заседаний Генеральных Штатов6, трактат известного теоретика абсолютизма Кардена Ле Брета "Суверенитет короля"7, произведения бургундских писателей XV века8, переписка Людовика XIII и Ришелье9,