Историческое значение народных восстаний в Казахстане Казахское ханство было восстановлено
царское правительство стало считаться с мнением недовольных старшин.
удалось объединить все три жуза и восстановить казахскую государственность
на несколько лет задержали процесс экспансии царизма на территории государств Центральной Азии
прекратились междоусобицы и барымта
Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.
Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).
У плебеев была своя триада богов плодородия: Церера, Либер и Либера. На Авентинском холме они почитали италийскую богиню Диану, священные рощи которой находились в местах их первоначального обитания — в землях Ариции, Тускуле, Анагнии, Тибуре. Ещё одним плебейским божеством была Фортуна, культ которой был засвидетельствован и за пределами Рима. Храм Фортуны в Риме, на Бычьем рынке, основал покровитель плебеев — шестой римский царь Сервий Туллий. В этом храме стояла деревянная статуя богини, что было нехарактерно для римско-италийской религии. Не допускаемые к культу патрицианских богов, к ауспициям (гаданиям) , без которых нельзя было начать какого-либо государственного дела, плебеи тем самым исключались из общественно-политической жизни.