У першій половині XIX ст. майже всі українські землі увійшли до складу Росії. За її межами залишалися тільки Галичина, Буковина і Закарпаття, які входили до складу Австрійської імперії
Україна в складі Росії офіційно називалася "Малоросія", окремі її частини мали свої назви. Зокрема за Лівобережною Україною утвердилась назва Гетьманщина, а південна (степова) Україна отримала назву "Новороссия".
Господарство України в досліджуваний період стало невід'ємною частиною економіки Росії. Перша половина XIX ст. і для Росії, і для України характеризується розпадом феодально-кріпосницького устрою і формуванням капіталістичних відносин. Ці процеси визначилися вже наприкінці XVIII ст., і у першій половині XIX ст. розвиваються більш інтенсивно. У середині XIX ст. феодальну систему Росії охопила глибока криза.
В першій половині XIX ст. сільське господарство залишалося головною галуззю економіки України. Розвиток сільськогосподарського виробництва відбувався в основному екстенсивним шляхом, за рахунок збільшення оброблюваних земель, перш за все південних (степових) районів. Проте і у феодальних володіннях, які продовжували існувати за рахунок жорстокої експлуатації селян, відбувалися певні зміни. Поміщики були змушені пристосовуватися до потреб ринку: спеціалізувати власне господарство, удосконалювати технічні засоби виробництва. Поміщицьке господарство все більше набувало товарного характеру.
На середину XIX ст. у поміщицьких володіннях вироблялося 90% товарного хліба. Поряд із виробництвом товарного хліба розширювались посівні площі під технічні культури, які користувались попитом з боку зростаючої промисловості. Найбільш характерним було вирощування конопель і тютюну в Полтавській та Чернігівській губерніях, льону — в Катеринославській та Херсонській, цукрових буряків - на Правобережжі та Лівобережжі.
Отже ігаємо певну спеціалізацію районів на виробництві тих чи інших культур. Вирощуванням їх займались у різному обсязі як поміщицькі маєтки, так і селянські господарства. Зрозуміло, що ступінь товаризації поміщицьких і селянських господарств був різним. Найуспішніше перехід до товарного виробництва здійснювався у господарствах Південної та Правобережної України. В товарне виробництво втягувалися й державні селяни. Внаслідок особистої свободи, сплати грошового оброку вони мали більше можливостей для підприємницької діяльності.
Примером для подражания для меня является Леонардо да Винчи – человек,который совершил прорыв и в анатомии, и в архитектуре,и в науке, и в изобразительном искусстве одновременно. Взгляды этого гения,казалось,элементарные вещи были довольно нестандартными для человека с тогдашним мировосприятием. Однако его изобретения популярные в настоящее и нередко используются в науке или медицине. Леонардо верил,что наука-это путь человека к познанию окружающего мира,к познанию самого себя. И я могу полностью согласиться с его мнением. Ведь только наука может открыть нам путь к светлому будущему,может открыть всю количество сторон,с которых мы можем познавать этот мир.
Именно в этом заключается гуманизм Леонардо да Винчи. Ведь именно это течение позволяет человеку самостоятельно искать смысл и форму собственной жизни,чего и добивался автор “Тайной вечери”,”Джоконды”.
Художник,чьи полотна сегодня находятся в Лувре,с собственных гениальных произведений постоянно утверждал ценность человеческой жизни,добивался права каждой личности на свободу,счастье.
“Витрувианский человек” да Винчи-одно из самых известных в мире изображение человеческого тела. Все пропорции человека ,изображенного на картине,абсолютно идеальны.Именно это полотно доказывает тот факт,что каждый из нас абсолютно безупречный.
Наверное,современному миру не хватает художников уровня Леонардо да Винчи,ведь идет й гуманизма ,которые отстаивал художник, являются весьма актуальными в настоящее время.
У першій половині XIX ст. майже всі українські землі увійшли до складу Росії. За її межами залишалися тільки Галичина, Буковина і Закарпаття, які входили до складу Австрійської імперії
Україна в складі Росії офіційно називалася "Малоросія", окремі її частини мали свої назви. Зокрема за Лівобережною Україною утвердилась назва Гетьманщина, а південна (степова) Україна отримала назву "Новороссия".
Господарство України в досліджуваний період стало невід'ємною частиною економіки Росії. Перша половина XIX ст. і для Росії, і для України характеризується розпадом феодально-кріпосницького устрою і формуванням капіталістичних відносин. Ці процеси визначилися вже наприкінці XVIII ст., і у першій половині XIX ст. розвиваються більш інтенсивно. У середині XIX ст. феодальну систему Росії охопила глибока криза.
В першій половині XIX ст. сільське господарство залишалося головною галуззю економіки України. Розвиток сільськогосподарського виробництва відбувався в основному екстенсивним шляхом, за рахунок збільшення оброблюваних земель, перш за все південних (степових) районів. Проте і у феодальних володіннях, які продовжували існувати за рахунок жорстокої експлуатації селян, відбувалися певні зміни. Поміщики були змушені пристосовуватися до потреб ринку: спеціалізувати власне господарство, удосконалювати технічні засоби виробництва. Поміщицьке господарство все більше набувало товарного характеру.
На середину XIX ст. у поміщицьких володіннях вироблялося 90% товарного хліба. Поряд із виробництвом товарного хліба розширювались посівні площі під технічні культури, які користувались попитом з боку зростаючої промисловості. Найбільш характерним було вирощування конопель і тютюну в Полтавській та Чернігівській губерніях, льону — в Катеринославській та Херсонській, цукрових буряків - на Правобережжі та Лівобережжі.
Отже ігаємо певну спеціалізацію районів на виробництві тих чи інших культур. Вирощуванням їх займались у різному обсязі як поміщицькі маєтки, так і селянські господарства. Зрозуміло, що ступінь товаризації поміщицьких і селянських господарств був різним. Найуспішніше перехід до товарного виробництва здійснювався у господарствах Південної та Правобережної України. В товарне виробництво втягувалися й державні селяни. Внаслідок особистої свободи, сплати грошового оброку вони мали більше можливостей для підприємницької діяльності.
Объяснение:
Примером для подражания для меня является Леонардо да Винчи – человек,который совершил прорыв и в анатомии, и в архитектуре,и в науке, и в изобразительном искусстве одновременно. Взгляды этого гения,казалось,элементарные вещи были довольно нестандартными для человека с тогдашним мировосприятием. Однако его изобретения популярные в настоящее и нередко используются в науке или медицине. Леонардо верил,что наука-это путь человека к познанию окружающего мира,к познанию самого себя. И я могу полностью согласиться с его мнением. Ведь только наука может открыть нам путь к светлому будущему,может открыть всю количество сторон,с которых мы можем познавать этот мир.
Именно в этом заключается гуманизм Леонардо да Винчи. Ведь именно это течение позволяет человеку самостоятельно искать смысл и форму собственной жизни,чего и добивался автор “Тайной вечери”,”Джоконды”.
Художник,чьи полотна сегодня находятся в Лувре,с собственных гениальных произведений постоянно утверждал ценность человеческой жизни,добивался права каждой личности на свободу,счастье.
“Витрувианский человек” да Винчи-одно из самых известных в мире изображение человеческого тела. Все пропорции человека ,изображенного на картине,абсолютно идеальны.Именно это полотно доказывает тот факт,что каждый из нас абсолютно безупречный.
Наверное,современному миру не хватает художников уровня Леонардо да Винчи,ведь идет й гуманизма ,которые отстаивал художник, являются весьма актуальными в настоящее время.