Источник г: « фанариотские ,особенно из семьи маврококордат,запланировали и начали проводить серию реформ под названием конституция,напечатанные в журнале„mercury de france” в париже.в результате социальной реформы государство вмешалось в отношения собственности и ликвидировало крепостную зависимость крестьян.они получили право на передвижение.все же они были обязаны отработать на бояр определённое количество дней,почти в десять раз меньше,чем в ” используй источник г,чтобы аргументировать рассуждение на тему: фанариотский режим: модернизация или регресс.
§ 19. Зростання суспільно-політичної активності громадян
Роки «перебудови» відзначалися чимдалі більшим зростанням політичної активності суспільства. Вона виявлялася в діяльності так званих неформальних груп і об’єднань. Неформальними їх назвали на відміну від формальних, які створювалися до «перебудови» під контролем парткомів і підрозділів КДБ. Партійні та силові структури з особливим упередженням поставилися до організацій, які створювалися без узгодження з владою. Вони не були протизаконними, оскільки громадяни за всіма радянськими конституціями мали право на заснування об’єднань, союзів і спілок. Утім, ця конституційна норма (як і багато інших) до лібералізації режиму не діяла.
Найбільшою неформальною організацією був Народний рух України. Утворення його у вересні 1989 р. надало потужного імпульсу суспільно-політичному життю України. У квітні - травні 1989 р. було започатковано громадсько-політичну Організацію кримськотатарського національного руху.
Зростання релігійності населення України, відновлення раніше заборонених церков, їхня орієнтація на створення незалежної української церкви засвідчували кризу політики «войовничого атеїзму», запроваджуваної комуністичним режимом.
1. Поява неформальних організацій
У середині 1980-х рр. в Україні функціонували десятки тисяч первинних осередків суспільно-політичного, фізкультурно-оздоровчого, природничо-пізнавального та інших напрямів, які охоплювали понад 1,5 млн осіб - від піонерів до пенсіонерів. Ідеологи партії разом із чекістами ретельно оберігали ці організації від проникнення «екстремістських елементів».
Ініціатива у створенні перших неформальних організацій належала колишнім політв’язням і не ув’язненим владою дисидентам та шістдесятникам. У серпні 1987 р. вони спільно зі студентською молоддю створили в Києві Український культурологічний клуб (УКК). Проблеми, що їх обговорювали на зборах УКК, не виходили за межі історії та культури, але членів цієї організації цікавили «білі плями» радянської історії. Через це вони неминуче ставали в опозицію до радянської влади.
У жовтні 1987 р. у Львові заявило про початок діяльності Товариство Лева. Воно об’єднувало національно свідому молодь, робітників, навіть деяких комсомольських лідерів. Тоді ж члени Міжнародного ПЕН-клубу І. Калинець, М. Осадчий, М. Руденко, Є. Сверстюк, І. Світличний та інші створили Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції.
Реакцією на катастрофічні наслідки Чорнобильської катастрофи стало заснування в грудні 1987 р. екологічної асоціації «Зелений світ». Фундаторами об’єднання були Спілка письменників і Спілка кінематографістів України. У березні 1988 р. на республіканському екологічному семінарі в київському Будинку кіно головою «Зеленого світу» обрали письменника Юрія Щербака.
На основі Української Гельсінської групи (УГГ) у березні 1988 р. сформувалася організація республіканського масштабу - Українська Гельсінська спілка (УГС). Її лідером став Л. Лук’яненко, звільнений тільки в грудні того року.
У 1987 р. відновилося видання журналу «Український вісник», що нелегально виходив у Львові до арешту в 1972 р. його редактора В. Чорновола, який знову очолив журнал. Тепер це було перше в Україні легальне незалежне громадсько-політичне видання, що приділяло велику увагу публікації раніше приховуваних історичних документів. «Український вісник» висвітлював також боротьбу з режимом в’язнів сумління (деякі з них ще перебували в таборах), друкував твори письменників, які раніше через цензуру не могли пробитися до читача. Після оформлення УГС журнал «Український вісник» став її офіційним друкованим органом.
У лютому 1989 р. відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка. За безпосередньої участі цієї організації і під тиском громадськості в жовтні 1989 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про мови в Українській РСР». Цей документ юридично закріплював державний статус української мови. Було гарантовано рівноправність мов усіх народів, що мешкали на території України, і створено умови для розширення сфери функціонування української мови як мови корінного населення. Відповідно до закону впродовж п’яти років українська мова мала замінити російську в державних установах. Проте реальний механізм контролю за виконанням закону не передбачався. Не брався до уваги й фактор спротиву його запровадженню. У державному бюджеті не передбачили матеріальні витрати на впровадження української мови у діловодство. Тому закон здебільшого залишався на папері.
Объяснение:
Кризис начался 14 октября 1962 года, когда самолет-шпион U-2 ВВС США в ходе одного из регулярных облётов Кубы обнаружил в окрестностях деревни Сан-Кристобаль советские ракеты средней дальности Р-12. 16 октября снимки показали президенту США. После этого по приказу Кеннеди полеты над Кубой участились в 90 раз: с двух раз в месяц до шести раз в день. Это ознаменовало начало Карибского кризиса, в течение которого мир оказался на пороге глобальной ядерной войны.
22 октября Кеннеди выступил с обращением к народу, объявив о наличии на Кубе советского «наступательного оружия», из-за чего в США немедленно началась паника. В тот же день президент США Джон Кеннеди заявил об установлении морской блокады вокруг Кубы. На Флориде была сконцентрирована почти 250-тысячная группировка американских войск, состоявшая из морской пехоты, авиационных, десантных, танковых и других дивизий, корпусов и частей. Правительство СССР в ответ заявило, что нанесет «самый мощный ответный удар». В СССР были приведены в повышенную боевую готовность все Вооруженные силы.
22 октября 1962 года. Джон Кеннеди объявляет американскому народу о введении военно-морской блокады Кубы
22 октября 1962 года. Джон Кеннеди объявляет американскому народу о введении военно-морской блокады Кубы
24 октября блокада вступила в силу. Во время Кубинского кризиса президент Кеннеди первый и единственный раз в истории США отдал приказ повысить боевую готовность Вооруженных сил до уровня DEFCON-2. Тогда же 180 кораблей ВМС США окружили Кубу. Одну из советских четырех дизельных подлодок, отправленных к берегам Кубы, американцы атаковали. Но торпеды не достигли цели. Стремясь свести к минимуму возможность столкновения советских кораблей с американскими, советское руководство решило развернуть остальные, не успевшие добраться до Кубы корабли, домой. Хрущев заверил Кастро, что ситуация блокады никак не повлияет на советско-кубинские отношения.
Облет советского судна американским самолетом-разведчиком Lockheed P-2 Neptune.
Облет советского судна американским самолетом-разведчиком Lockheed P-2 Neptune.
27 октября наступила «Черная суббота» Кубинского кризиса, когда лишь чудом не вспыхнула новая мировая война. В те дни над Кубой с целью устрашения дважды в сутки проносились эскадрильи американских бомбардировщиков. Над Кубой сбили американский самолет-разведчик U-2. Пилот погиб. Советскому послу был заявлен ультиматум: «США готовы начать военные действия в первые дни этой недели, если ракеты и другое наступательное оружие тотчас же не будут выведены с Кубы, и что военно-воздушные силы фактически готовы нанести удар 30 октября во вторник».
Карибский кризис
Карибский кризис
Хрущев, понимая, что дальнейшая конфронтация опасна, объявил членам Президиума, что «невозможно хранить на Кубе ракеты, не вступая в войну с США». На общем заседании было принято решение о предложении США демонтировать ракеты в обмен на гарантии США не нападать на Кубу и не свергать режим Фиделя Кастро. Свои предложения по урегулированию кризиса Хрущев изложил в письме американскому президенту. Письмо заканчивалось фразой, ставшей крылатой: «Нам с вами не следует сейчас тянуть за концы веревки, на которой вы завязали узел войны». Дополнительное условие было передано в обращении по радио. Оно заключалось в требовании вывести американские ракеты из Турции.
Карибский кризис.
Карибский кризис.
Утром 28 октября, буквально за несколько минут до того, как Никита Хрущев объявил о готовности вывести с Кубы советское оружие, американская радарная установка в Мурестауне (Нью-Джерси) сигнализировала о запуске ракеты с территории Кубы. К счастью, операторы установки пришли к выводу, что радар засек «дружественный» объект.
2 ноября 1962 года. Джон Кеннеди сообщает американскому народу, что советские ракетные базы на Кубе выводятся
2 ноября 1962 года. Джон Кеннеди сообщает американскому народу, что советские ракетные базы на Кубе выводятся
31 октября исполняющий обязанности Генерального секретаря ООН У Тан, прибывший на остров для урегулирования последствий конфликта, был проинформирован о демонтаже ракетных установок. Демонтаж советских ракетных установок, погрузка их на корабли и вывод с территории Кубы заняли 3 недели. Убедившись, что Советский Союз вывел ракеты, президент Кеннеди 20 ноября отдал приказ прекратить блокаду Кубы.
Противостояние двух великих держав, едва не приведшее к третьей мировой войне, длилось 37 дней. Кризис стал переломным моментом в ядерной гонке и «холодной войне». Было положено начало разрядке международной напряженности.
Объяснение: