На мою думку, Іван Грізний був досить могутнім правителем Московської держави. Він посів престол у трьох річному віці. Правив з 1533 року до 1584. Одним із перших його рішень було створити «Вибрану раду». до неї входили представники дворян, церкви, бояр. Саме ця рада розробляла проекти реформ, які мали на меті зміцнити дану державу та посилити владу царя. Також у 1550 році він затвердив все відомий новий збірник законів «Судебник». Саме він посилив централізацію державного управління. Також він підтвердив право селян переходу від одного господаря до іншого. Щоправда, це право діяло тільки один раз на рік - у Юріїв день. Також цей збір6ик законів збільшив суму, яку селяни мали сплачувати попередньому власнику. У 1556 році він видав «Уложення про службу» . Згідно з ним і дворяни-поміщики і бояри-вотчинники були зобов’язані пройти службу терміном 15 років. На мою думку, це було одним із найбільш гідних рішень. В загальному, саме ці реформи 50-х років 16ст. зміцнили владу царя. Іван Грізний усюди вбачав зраду, тому він карав винних, і навіть невинних. У 1564 році за його наказом була встановлена опричнина - це означало особливі володіння, які виділені в користування членам великокнязівському роду. Щоправда, вже у 1577 році цар раптово заборонив її, саме тоді він стратив багатьох опричників, та загалом заборонив про неї згадувати. Я вважаю, що саме опричника принесла велику користь царю. Наприклад, завдяки їй Іван Грозний посилив свою владу, та остаточно знищив боярську опозицію. Як щодо зовнішньої його політики, то для Московської держави об´єктом завоювань були сусідні території. У результаті війни 1548-1552 років він підкорив Казанське ханство. У 1556 році він без бою здобув Астраханське ханство. Згодом, він розпочав похід проти Кримського ханства, но він не мав ніякого успіху. Натомість кримський хан у 1571 році захопив та спалив Москву. Саме тоді цар вирішив спрямувати свої завойовування на захід. Тому, у 1558-1583 роках розпочалась Лівонська битва за вихід до Балтійського моря. Ця довготривала війна закінчилась поразкою для Московської держави. Результатами всіх цих подій були: значне збільшення території держави, виснаження сил в майже неперервних війнах. Тому з 1598 року Московську державу охопила криза, яка в історію увійшла як Смутні часи. Саме в той момент держава була на межі загибелі. Після смерті Івана Грозного престол посів бідний на розум його син Федір.
Ганнибал Барка (Ганнибал бин Гамилькар Барка) — прославленный военачальник в истории, карфагенский полководец во время Второй Пунической войны, один из величайших полководцев и государственных мужей древности, заклятый враг Римско республики и «последний оплот Карфагена».Ганнибал родился в 247 году до н. э. в Карфагене в семье полководца Гамилькара Барки. Сын карфагенского военного и государственного деятеля Гамилькара Барки получил хорошее по тому времени разностороннее образование. С юных лет Ганнибал участвовал в военных походах отца. Уже тогда он заявил о себе как о храбром воине, умелом командире, принимавшем инициативные, разумные решения. Иначе говоря, сын большого полководца был готов повторить его жизненный путь и совершить больше славных дел на ратном поприще, что и случилось.Во время Первой Пунической войны Ганнибал доблестно сражался с римлянами в Испании. После той неудачной для Карфагена войны с могущественным Римом он поклялся отцу в вечной ненависти к давним врагам отечества. Данной клятве сын Гамилькара Барки остался верен до последнего дня своей кипучей жизни.
Объяснение:
На мою думку, Іван Грізний був досить могутнім правителем Московської держави. Він посів престол у трьох річному віці. Правив з 1533 року до 1584. Одним із перших його рішень було створити «Вибрану раду». до неї входили представники дворян, церкви, бояр. Саме ця рада розробляла проекти реформ, які мали на меті зміцнити дану державу та посилити владу царя. Також у 1550 році він затвердив все відомий новий збірник законів «Судебник». Саме він посилив централізацію державного управління. Також він підтвердив право селян переходу від одного господаря до іншого. Щоправда, це право діяло тільки один раз на рік - у Юріїв день. Також цей збір6ик законів збільшив суму, яку селяни мали сплачувати попередньому власнику. У 1556 році він видав «Уложення про службу» . Згідно з ним і дворяни-поміщики і бояри-вотчинники були зобов’язані пройти службу терміном 15 років. На мою думку, це було одним із найбільш гідних рішень. В загальному, саме ці реформи 50-х років 16ст. зміцнили владу царя. Іван Грізний усюди вбачав зраду, тому він карав винних, і навіть невинних. У 1564 році за його наказом була встановлена опричнина - це означало особливі володіння, які виділені в користування членам великокнязівському роду. Щоправда, вже у 1577 році цар раптово заборонив її, саме тоді він стратив багатьох опричників, та загалом заборонив про неї згадувати. Я вважаю, що саме опричника принесла велику користь царю. Наприклад, завдяки їй Іван Грозний посилив свою владу, та остаточно знищив боярську опозицію. Як щодо зовнішньої його політики, то для Московської держави об´єктом завоювань були сусідні території. У результаті війни 1548-1552 років він підкорив Казанське ханство. У 1556 році він без бою здобув Астраханське ханство. Згодом, він розпочав похід проти Кримського ханства, но він не мав ніякого успіху. Натомість кримський хан у 1571 році захопив та спалив Москву. Саме тоді цар вирішив спрямувати свої завойовування на захід. Тому, у 1558-1583 роках розпочалась Лівонська битва за вихід до Балтійського моря. Ця довготривала війна закінчилась поразкою для Московської держави. Результатами всіх цих подій були: значне збільшення території держави, виснаження сил в майже неперервних війнах. Тому з 1598 року Московську державу охопила криза, яка в історію увійшла як Смутні часи. Саме в той момент держава була на межі загибелі. Після смерті Івана Грозного престол посів бідний на розум його син Федір.
Ганнибал Барка (Ганнибал бин Гамилькар Барка) — прославленный военачальник в истории, карфагенский полководец во время Второй Пунической войны, один из величайших полководцев и государственных мужей древности, заклятый враг Римско республики и «последний оплот Карфагена».Ганнибал родился в 247 году до н. э. в Карфагене в семье полководца Гамилькара Барки. Сын карфагенского военного и государственного деятеля Гамилькара Барки получил хорошее по тому времени разностороннее образование. С юных лет Ганнибал участвовал в военных походах отца. Уже тогда он заявил о себе как о храбром воине, умелом командире, принимавшем инициативные, разумные решения. Иначе говоря, сын большого полководца был готов повторить его жизненный путь и совершить больше славных дел на ратном поприще, что и случилось.Во время Первой Пунической войны Ганнибал доблестно сражался с римлянами в Испании. После той неудачной для Карфагена войны с могущественным Римом он поклялся отцу в вечной ненависти к давним врагам отечества. Данной клятве сын Гамилькара Барки остался верен до последнего дня своей кипучей жизни.