Используя знание исторических фактов, объясните, почему исследование Е. П. Хабаровым бассейна реки Амур имело большое значение (важные последствия) в истории нашей страны.
Характерною особливістю етнічної історії України є формування багатоетнічного складу її населення. Воно на всіх етапах історичного розвитку вбирало іншоетнічні субстрати, однак механізм цього процесу у різні часові періоди був різним. Можна виділити три основних етапи формування національного складу. Перший із них, що стосується періоду існування археологічних культур, відтворює процес етнокультурної взаємодії, нерідко об'єднуючи полярні культури, скажімо, землеробську, скотарську, культуру осілих і культуру кочових племен.
Другий етап пов'язаний з Великим переселенням народів IV—IX ст. — гунів, готів, аварів, «аспарухових болгар» на Балкани і Закарпаття, угрів-мадярів у Дунайську низовину, норвезьких вікінгів-русів у Середню Наддніпрянщину. Велике переміщення народів, що проходило через територію України, залишило відмітини на її етнічному ґрунті. Вони виявилися або в мовних компонентах, у запозиченні деяких елементів матеріальної та духовної культури, або у поповненні слов'янсько-українського населення іншоетнічними субстратами. Ці субстрати стали складовими саме слов'янської етнічності, розчинившись у її системі, відносно рельєфніше відтінивши слов'янську спільність. Отже, з другим етапом пов'язані консолідаційні процеси слов'янства та етногенез українців.
Культура киргизского народа развивалась на протяжении многих веков и вплоть до настоящего времени сохранила свою уникальность и ярко выраженные элементы кочевого образа жизни. Гостеприимство, доброта и открытость – это главные качества, которыми славятся киргизы.
Народные традиции, обычаи и обряды киргизского народа определялись кочевым образом жизни. Особое место среди них занимают семейно-бытовые традиции, которые, складываясь веками, отражают накопленную многими поколениями мудрость.
Объяснение:
Характерною особливістю етнічної історії України є формування багатоетнічного складу її населення. Воно на всіх етапах історичного розвитку вбирало іншоетнічні субстрати, однак механізм цього процесу у різні часові періоди був різним. Можна виділити три основних етапи формування національного складу. Перший із них, що стосується періоду існування археологічних культур, відтворює процес етнокультурної взаємодії, нерідко об'єднуючи полярні культури, скажімо, землеробську, скотарську, культуру осілих і культуру кочових племен.
Другий етап пов'язаний з Великим переселенням народів IV—IX ст. — гунів, готів, аварів, «аспарухових болгар» на Балкани і Закарпаття, угрів-мадярів у Дунайську низовину, норвезьких вікінгів-русів у Середню Наддніпрянщину. Велике переміщення народів, що проходило через територію України, залишило відмітини на її етнічному ґрунті. Вони виявилися або в мовних компонентах, у запозиченні деяких елементів матеріальної та духовної культури, або у поповненні слов'янсько-українського населення іншоетнічними субстратами. Ці субстрати стали складовими саме слов'янської етнічності, розчинившись у її системі, відносно рельєфніше відтінивши слов'янську спільність. Отже, з другим етапом пов'язані консолідаційні процеси слов'янства та етногенез українців.
Объяснение:
Культура киргизского народа развивалась на протяжении многих веков и вплоть до настоящего времени сохранила свою уникальность и ярко выраженные элементы кочевого образа жизни. Гостеприимство, доброта и открытость – это главные качества, которыми славятся киргизы.
Народные традиции, обычаи и обряды киргизского народа определялись кочевым образом жизни. Особое место среди них занимают семейно-бытовые традиции, которые, складываясь веками, отражают накопленную многими поколениями мудрость.