«билеты в путешествие» содержат сведения из жизни александра македонского. с одной стороны на них пишутся номер билета и его название, с другой — вопрос, на который школьникам предстоит ответить. если группа не имела времени для подготовки, то можно раздать на руки ученикам список ответов (без номеров), чтобы они выбирали правильный, исходя из ситуации, описанной на билете. ниже прилагается ряд примеров. 1. мне не хватит славы. когда царь филип ii, его отец, одерживал победы, александр сначала радовался, а затем мрачнел и говорил… (отец завоюет всё, что можно, и мне уже не удастся совершить ничего великого и блестящего.) 2. два уха царя. александр, слушая обвинителя (истца), всегда закрывал одно ухо. когда его спрашивали, зачем это делается, то он отвечал… (второе ухо я оставляю, чтобы слушать обвиняемого.) 3. ищи царство по себе. когда александр в присутствии отца смог укротить и объездить непокорного коня буцефала, что не удалось никому из людей при дворе, то царь (ищи, сын мой, царство по себе, македония слишком мала для тебя! ) 4. два отца. александр высоко ценил своего учителя аристотеля и когда сравнивал его с отцом, то (филиппу я обязан тем, что живу, а аристотелю тем, что живу достойно.) 5. с неба на землю и с земли на небо. когда александра спросили, почему своего учителя — философа аристотеля — он почитает больше, чем отца, то царевич ответил… (отец, воспитав мое тело, низвел меня с неба на землю, а аристотель, воспитав мою душу, поднял с земли на небо.) 6. я не повелеваю даже этим. в юности александр прочитал сочинения о существовании множества миров и огорченно воскликнул… (а я не повелеваю даже этим миром! ) 7. что кому нужно? встретившись с философом диогеном, александр рассказал ему о своем желании завоевать весь мир, на что диоген ответил… (ты хочешь завоевать то, что мне и даром не нужно.) 8. просьба. когда александр посетил диогена, то спросил философа, нет ли у того какой-либо просьбы, и получил ответ… (подвинься немного в сторону: ты заслоняешь мне солнце.) 9. если вспоминая о диогене, александр (если бы я не был александром, то хотел бы быть диогеном.) 10. надежный капитал. перед походом на восток александр раздарил свои владения и деньги друзьям; на их вопрос, что же он оставляет себе, молодой царь ответил коротко… (надежды! ) iii биограф. готовясь к походу в малую азию, александр отправился в священные дельфы, чтобы вопросить оракула о своем будущем. он приехал в тот день, когда жрица не делала предсказаний. тогда александр пошел за ней сам и хотел силой заставить ее исполнять свои обязанности. вынужденная уступить царю, пифия воскликнула: настя липп. заранее
Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).
Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.
Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).