Используя материал по теме урока (параграфы 17-20), составьте тематический тест из 10 во в котором предлагается 4 варианта ответа, один из них правильный. учебник А.Я.Юдовская,Баранов ванюшкина и др всеобщая история нового времени 8 класс
Благодаря усилиям русской дипломатии армянский вопрос приобрёл мировое значение.
Возложение Берлинским трактатом на Турцию обязанности улучшить положение её армянского населения автоматически поставило вопрос о возможности допущения армян, считавшихся, как и все кавказские народы, нецивилизованными, в круг цивилизованных наций — поскольку по действовавшему в тот период международному праву нецивилизованная нация могла быть не более чем объектом действий цивилизованной нации, которой она подчинялась, без права вмешательства в это какой-либо другой стороны.
Ліво́нська війна́ (1558–1583 роки) — 25-річна війна східноєвропейських і скандинавських держав за контроль над Лівонією. Велася на території сучасних Естонії, Латвії, Білорусі та Росії. Учасниками війни були Московське царство, Лівонська конфедерація, Велике князівство Литовське (з 1569 року — Річ Посполита), союзна держава Данії та Норвегії, а також Шведське королівство.
Війна почалася в січні 1558 року з нападу Московії на Лівонську конфедерацію. Її війська захопили Дерпт, Нарву та інші міста. Майже одночасно, 1561 року, до північної Лівонії вторглися шведи, які заснували у ній Естонське герцогство. Члени конфедерації виявилися неспроможними зупинити загарбників й 1561 року уклали Віленську унію з Великим князівством Литовським. За умовами цього союзу Литва вступала у війну на боці лівонців. Замість конфедерації створювалися литовські протекторати — Лівонське герцогство і Герцогство Курляндії і Семигалії. Внаслідок підписання литовсько-лівонського союзу Московське царство розпочало наступ на Литву й 1563 року захопило Полоцьк. Під тиском ворога литовці були змушені укласти 1569 року Люблінську унію з Короною Польською, об'єднавшись в єдину федеративну державу — Річ Посполиту. Московія, що намагалася закріпити свої успіхи в Лівонії, 1570 року створила на завойованих землях власний протекторат — Лівонське королівство. Того ж року проти Московського царства виступила Швеція й завдала йому поразок на московській території.
1578 року союзне польсько-литово-шведське військо розбило московську армію у битві під Венденом, внаслідок якої Москва втратила наступальну ініціативу у війні. Союзники вторглися у володіння супротивника й взяли у облогу Псков. 1582 року цар Іван Грозний здався Речі Посполитій на умовах Ям-Запольського миру та відмовився від усіх завоювань у Лівонії та Полоцьку. 1583 року Москва підписала Плюсський мир зі шведами, які отримали Інгрію та північну Лівонію з Естонським герцогством. Внаслідок війни припинила існування Лівонська конфедерація, землі якої опинилися розподіленими між Річчю Посполитою, Швецією та Данією-Норвегією. Річ Посполита і Швеція поступово стали лідерами регіону, а Московське царство вступило у період тривалої політично-економічної кризи.
Благодаря усилиям русской дипломатии армянский вопрос приобрёл мировое значение.
Возложение Берлинским трактатом на Турцию обязанности улучшить положение её армянского населения автоматически поставило вопрос о возможности допущения армян, считавшихся, как и все кавказские народы, нецивилизованными, в круг цивилизованных наций — поскольку по действовавшему в тот период международному праву нецивилизованная нация могла быть не более чем объектом действий цивилизованной нации, которой она подчинялась, без права вмешательства в это какой-либо другой стороны.
Объяснение:
Ліво́нська війна́ (1558–1583 роки) — 25-річна війна східноєвропейських і скандинавських держав за контроль над Лівонією. Велася на території сучасних Естонії, Латвії, Білорусі та Росії. Учасниками війни були Московське царство, Лівонська конфедерація, Велике князівство Литовське (з 1569 року — Річ Посполита), союзна держава Данії та Норвегії, а також Шведське королівство.
Війна почалася в січні 1558 року з нападу Московії на Лівонську конфедерацію. Її війська захопили Дерпт, Нарву та інші міста. Майже одночасно, 1561 року, до північної Лівонії вторглися шведи, які заснували у ній Естонське герцогство. Члени конфедерації виявилися неспроможними зупинити загарбників й 1561 року уклали Віленську унію з Великим князівством Литовським. За умовами цього союзу Литва вступала у війну на боці лівонців. Замість конфедерації створювалися литовські протекторати — Лівонське герцогство і Герцогство Курляндії і Семигалії. Внаслідок підписання литовсько-лівонського союзу Московське царство розпочало наступ на Литву й 1563 року захопило Полоцьк. Під тиском ворога литовці були змушені укласти 1569 року Люблінську унію з Короною Польською, об'єднавшись в єдину федеративну державу — Річ Посполиту. Московія, що намагалася закріпити свої успіхи в Лівонії, 1570 року створила на завойованих землях власний протекторат — Лівонське королівство. Того ж року проти Московського царства виступила Швеція й завдала йому поразок на московській території.
1578 року союзне польсько-литово-шведське військо розбило московську армію у битві під Венденом, внаслідок якої Москва втратила наступальну ініціативу у війні. Союзники вторглися у володіння супротивника й взяли у облогу Псков. 1582 року цар Іван Грозний здався Речі Посполитій на умовах Ям-Запольського миру та відмовився від усіх завоювань у Лівонії та Полоцьку. 1583 року Москва підписала Плюсський мир зі шведами, які отримали Інгрію та північну Лівонію з Естонським герцогством. Внаслідок війни припинила існування Лівонська конфедерація, землі якої опинилися розподіленими між Річчю Посполитою, Швецією та Данією-Норвегією. Річ Посполита і Швеція поступово стали лідерами регіону, а Московське царство вступило у період тривалої політично-економічної кризи.