1637 г. – восстание в Шотландии с требованием полной политической и религиозной независимости от Англии. Причина восстания – борьба за сохранение и утверждение пресвитерианской (кальвинистской) церкви.
1639 г. – мирный договор между Англией и Шотландией. При сохранении унии Карл обещал шотландцам независимость как в религиозных, так и в светских делах.
13 апреля – 5 мая 1640 г. – Короткий парламент, который Карл I созвал после 11-летнего перерыва для того, чтобы он одобрил новые налоги. Деньги нужны были для продолжения войны с Шотландией.
3 ноября 1640 г. – созыв Долгого парламента.
1640–1653 гг. – заседание Долгого парламента (более 12 лет). По его решению были распущены Звездная палата и Высокая комиссия. Кроме того, за парламентом закреплялось право устанавливать налоги. Палата общин не может быть распущена без ее собственного согласия. Отныне парламент должен был созываться раз в три года. Все меры парламента были направлены на ограничение абсолютной власти монарха.
1641 г. – парламент принял Великую ремонстрацию (от англ. remonstrance – «протест», «возражение») – документ, в котором перечислены просчеты короля и его злоупотребления властью (текст Великой ремонстрации).
1642 г. – Карл бежал из Лондона в Оксфорд. Начало гражданской войны роялистов и сторонников парламента.
1642 г. – королевское войско разбило парламентский отряд при Эджхилле.
1643 г. – парламент заключил союзный договор с Шотландией.
1644 г. – сражение на Марстонской пустоши. Первая победа войск парламента.
1645 г. – создание в Англии армии нового типа, в основном состоящей из добровольцев (крестьян, ремесленников и т.п.). Офицерами впервые становились люди незнатного происхождения.
1645 г. – бой при Нейзби. Победа парламентских войск. Карл бежал к шотландцам, которые впоследствии выдали его за денежный выкуп.
30 января 1649 г. – король Карл I обезглавлен по приговору парламентского суда.
Май 1649 г. – Англия провозглашена республикой. Законодательная власть перешла однопалатному парламенту (палате общин), а исполнительная – Государственному совету (в него входил 41 человек, это были в основном военные во главе с Оливером Кромвелем).
Движение левеллеров во главе с Джоном Лильберном. Они требовали всеобщего избирательного права, упразднения палаты лордов, ежегодных выборов в парламент. Движение было подавлено Кромвелем.
1649 г. – мирное движение диггеров под предводительством Джерарда Уинстенли, выступавших не только за политическое, но и за имущественное равенство. Призывали захватывать пустующие земли и работать на самих себя, а не землевладельцев.
1651 г. – принят Навигационный акт, согласно которому ввоз товаров в Англию возможен только на английских судах или судах стран – производителей товаров.
1653 г. – Кромвель разгоняет Долгий парламент, получает титул лорда-протектора (защитника) Англии, Шотландии и Ирландии. Он фактически становится единоличным правителем. Страна была поделена на 11 округов, руководили которыми генералы, назначенные Кромвелем. В Англии установилась военная диктатура.
При Кромвеле Англия ведет победоносные войны против Голландии, Шотландии, ирландских мятежников.
1658 г. – смерть Кромвеля.
1660 г. – избрание двухпалатного парламента.
1660 г. – парламент приглашает на трон Карла II Стюарта (сына казненного Карла I). В том же году Карл II прибывает из Франции в Лондон и принимает английскую корону. Этим событием завершилась революция.
1679 г. – парламент принял Habeas corpus act (Ха́беас ко́рпус акт). Это законодательный акт, который устанавливал гарантии неприкосновенности личности (защиту от произвольного ареста и наказания). Полное название закона «Акт о лучшем обеспечении свободы подданного и о предупреждении заточения за морями». Согласно закону, арестованный мог требовать освобождения под залог или поручительство либо немедленного разбирательства дела в суде.
Яков II, сменивший на английском престоле Карла II, захотел восстановить в стране католицизм и абсолютную монархию. Это привело к тому, что народ в Лондоне восстал, а парламент решил лишить его короны и передать ее правителю Голландии Вильгельму III Оранскому.
1688 г. – Вильгельм III Оранский с армией высадился в Англии. Яков II бежал во Францию. Эта вторая революция XVII в. получила название Славная революция, так как была недолгой и относительно мирной.
1689 г. – парламент принял Билль о правах.
1707 г. – парламент узаконил унию между Англией и Шотландией. С этого времени Шотландия посылала своих депутатов в английский парламент. Единое государство получило название Великобритания или Соединенное королевство.
Давньоєгипетська мова відома вченим за величезною кількістю збережених написів ієрогліфічної писемності, виконаних на камені і папірусах. Єгипетська мова є однією з найдавніших мов світу, що мали писемність — найраніші зі стародавніх текстів, що дійшли до нас, припадають на рубіж 4-го і 3-го тисячоліть до н. е. Одним з найвизначніших досягнень єгиптян була система писемності, яка могла передавати багато відтінків думок, складні рухи людської душі. Архітектура Стародавнього Єгипту відома за спорудами гробниць — піраміди Гізи, храмових і палацових комплексів — Луксорський храм, палаци Амарни. У Стародавньому Єгипті не було однієї загальної релігії, а була різноманітність місцевих культів, присвячених певним божествам. У галузі науки, медицини та математики Стародавній Єгипет досяг високого для свого часу рівня. Традиційний емпіризм, про що свідчать папіруси Едвіна Сміта і Еберса (бл. 1600 р н. е.), вперше з'явився в Стародавньому Єгипті.
Стародавній Єгипет залишив світовій цивілізації величезну культурну спадщину, твори його мистецтва ще в давнину вивозилися в різні куточки світу і широко копіювалися майстрами інших країн.
Давньоєгипетська мова відома вченим за великою кількістю збережених написів ієрогліфічної писемності, виконаних на камені і папірусах. Оскільки вона є мертвою мовою, то на зорі єгиптології існувала проблема її дешифрування, з якою успішно впорався французький учений Жан-Франсуа Шампольйон в 1822 році, за до двомовних греко-єгипетських написів. Сучасна наука відносить єгипетську мову до афразійської мовної сім'ї, всередині якої передбачається її близькість або до семітських, або до чадських мов. Формування мови відбувалося в Додинастичний період (бл. 5200-3000 роки до н. е.), коли з різних енеолітичних культур Єгипту починали виділятися протоєгипетські племена. Пізніше, протягом усього династичного періоду (тривалість близько 2700 років), мова єгиптян проходила різні етапи розвитку та трансформації, таким чином, мова носіїв, наприклад періодів Раннього і Нового царств, мала значні відмінності. З елліністичного періоду єгиптяни починали відчувати сильний вплив давньогрецької мови, пізніше, з приходом римлян — деякий вплив латинської. Після арабського завоювання останні носії єгипетської мови розчинилися в середовищі прибулого арабського населення долини і дельти Нілу, у якого вони переймали нову мову і звичаї. Виняток склала невелика частина єгиптян — копти, які використовували коптську мову, що була останньою стадією розвитку староєгипетської мови, і що стала згодом мовою релігійних церемоній (розвивалася від II століття, вважається мертвою від XIX століття).
Єгипетська мова є однією з найдавніших мов світу, які мали писемність — найраніші зі стародавніх текстів, які дійшли до нас, припадають на рубіж 4-го і 3-го тисячоліть до н. е.[3] З цього періоду єгипетське письмо мало як знаки, які «зображували» слова, так і знаки, що позначали сполучення приголосних, ба більше, літерні знаки для окремих приголосних і узагальнені визначники, що зображально натякали, до якої галузі понять слово за змістом належить. Рахівники використовували величезні числа: 10000, 100000 і навіть 1 000 000, для яких були свої слова і знаки. Писемність єгиптян поділялась на декілька видів: ієрогліфіка — з безлічі зображень (ієрогліфів), ієратика — зі скорочених їх накреслень і демотика — зі ще більш спрощених, іноді й злитих знаків. Стародавні єгиптяни найчастіше писали горизонтальними рядками, справа наліво, рідше — зліва направо. Іноді писали вертикальними стовпцями, які завжди читалися зверху вниз. Незважаючи на переважний напрямок єгипетського письма справа наліво, в сучасній науковій літературі з практичних міркувань частіше прийняте написання зліва направо. Від єгипетської писемності походить мероїтське і коптське письмо (незначно). До середини 1-го тисячоліття всі види єгипетського письма зникли, найпізніший виявлений напис ієрогліфікою припадає на IV століття, а демотикою на V століття.
Одним з видатних досягнень стародавніх єгиптян була своєрідна система писемності, яка ділилася на три види написання: ієрогліфіку, від якої утворилася більш побіжна іератика, що розвинулася бл. 700 року до н. е. в ще швидший курсив з великою кількістю лігатур — демотику.
Єгипетське ієрогліфічне письмо використовувалося в Стародавньому Єгипті впродовж майже 3500 років, починаючи з рубежу 4-го і 3-го тис. до н. е. Ієратичне письмо застосовувалося для запису текстів єгипетською мовою. Це рання форма давньоєгипетського скоропису, що виник під час I династії при нанесенні ієрогліфічних знаків пензликом на папірус, остракони, камінь або шкіру, внаслідок чого знаки набули більш округлої, курсивної форми. Демотичне письмо застосовувалося для запису текстів на пізніх стадіях єгипетської мови.
1637 г. – восстание в Шотландии с требованием полной политической и религиозной независимости от Англии. Причина восстания – борьба за сохранение и утверждение пресвитерианской (кальвинистской) церкви.
1639 г. – мирный договор между Англией и Шотландией. При сохранении унии Карл обещал шотландцам независимость как в религиозных, так и в светских делах.
13 апреля – 5 мая 1640 г. – Короткий парламент, который Карл I созвал после 11-летнего перерыва для того, чтобы он одобрил новые налоги. Деньги нужны были для продолжения войны с Шотландией.
3 ноября 1640 г. – созыв Долгого парламента.
1640–1653 гг. – заседание Долгого парламента (более 12 лет). По его решению были распущены Звездная палата и Высокая комиссия. Кроме того, за парламентом закреплялось право устанавливать налоги. Палата общин не может быть распущена без ее собственного согласия. Отныне парламент должен был созываться раз в три года. Все меры парламента были направлены на ограничение абсолютной власти монарха.
1641 г. – парламент принял Великую ремонстрацию (от англ. remonstrance – «протест», «возражение») – документ, в котором перечислены просчеты короля и его злоупотребления властью (текст Великой ремонстрации).
1642 г. – Карл бежал из Лондона в Оксфорд. Начало гражданской войны роялистов и сторонников парламента.
1642 г. – королевское войско разбило парламентский отряд при Эджхилле.
1643 г. – парламент заключил союзный договор с Шотландией.
1644 г. – сражение на Марстонской пустоши. Первая победа войск парламента.
1645 г. – создание в Англии армии нового типа, в основном состоящей из добровольцев (крестьян, ремесленников и т.п.). Офицерами впервые становились люди незнатного происхождения.
1645 г. – бой при Нейзби. Победа парламентских войск. Карл бежал к шотландцам, которые впоследствии выдали его за денежный выкуп.
30 января 1649 г. – король Карл I обезглавлен по приговору парламентского суда.
Май 1649 г. – Англия провозглашена республикой. Законодательная власть перешла однопалатному парламенту (палате общин), а исполнительная – Государственному совету (в него входил 41 человек, это были в основном военные во главе с Оливером Кромвелем).
Движение левеллеров во главе с Джоном Лильберном. Они требовали всеобщего избирательного права, упразднения палаты лордов, ежегодных выборов в парламент. Движение было подавлено Кромвелем.
1649 г. – мирное движение диггеров под предводительством Джерарда Уинстенли, выступавших не только за политическое, но и за имущественное равенство. Призывали захватывать пустующие земли и работать на самих себя, а не землевладельцев.
1651 г. – принят Навигационный акт, согласно которому ввоз товаров в Англию возможен только на английских судах или судах стран – производителей товаров.
1653 г. – Кромвель разгоняет Долгий парламент, получает титул лорда-протектора (защитника) Англии, Шотландии и Ирландии. Он фактически становится единоличным правителем. Страна была поделена на 11 округов, руководили которыми генералы, назначенные Кромвелем. В Англии установилась военная диктатура.
При Кромвеле Англия ведет победоносные войны против Голландии, Шотландии, ирландских мятежников.
1658 г. – смерть Кромвеля.
1660 г. – избрание двухпалатного парламента.
1660 г. – парламент приглашает на трон Карла II Стюарта (сына казненного Карла I). В том же году Карл II прибывает из Франции в Лондон и принимает английскую корону. Этим событием завершилась революция.
1679 г. – парламент принял Habeas corpus act (Ха́беас ко́рпус акт). Это законодательный акт, который устанавливал гарантии неприкосновенности личности (защиту от произвольного ареста и наказания). Полное название закона «Акт о лучшем обеспечении свободы подданного и о предупреждении заточения за морями». Согласно закону, арестованный мог требовать освобождения под залог или поручительство либо немедленного разбирательства дела в суде.
Яков II, сменивший на английском престоле Карла II, захотел восстановить в стране католицизм и абсолютную монархию. Это привело к тому, что народ в Лондоне восстал, а парламент решил лишить его короны и передать ее правителю Голландии Вильгельму III Оранскому.
1688 г. – Вильгельм III Оранский с армией высадился в Англии. Яков II бежал во Францию. Эта вторая революция XVII в. получила название Славная революция, так как была недолгой и относительно мирной.
1689 г. – парламент принял Билль о правах.
1707 г. – парламент узаконил унию между Англией и Шотландией. С этого времени Шотландия посылала своих депутатов в английский парламент. Единое государство получило название Великобритания или Соединенное королевство.
Давньоєгипетська мова відома вченим за величезною кількістю збережених написів ієрогліфічної писемності, виконаних на камені і папірусах. Єгипетська мова є однією з найдавніших мов світу, що мали писемність — найраніші зі стародавніх текстів, що дійшли до нас, припадають на рубіж 4-го і 3-го тисячоліть до н. е. Одним з найвизначніших досягнень єгиптян була система писемності, яка могла передавати багато відтінків думок, складні рухи людської душі. Архітектура Стародавнього Єгипту відома за спорудами гробниць — піраміди Гізи, храмових і палацових комплексів — Луксорський храм, палаци Амарни. У Стародавньому Єгипті не було однієї загальної релігії, а була різноманітність місцевих культів, присвячених певним божествам. У галузі науки, медицини та математики Стародавній Єгипет досяг високого для свого часу рівня. Традиційний емпіризм, про що свідчать папіруси Едвіна Сміта і Еберса (бл. 1600 р н. е.), вперше з'явився в Стародавньому Єгипті.
Стародавній Єгипет залишив світовій цивілізації величезну культурну спадщину, твори його мистецтва ще в давнину вивозилися в різні куточки світу і широко копіювалися майстрами інших країн.
Давньоєгипетська мова відома вченим за великою кількістю збережених написів ієрогліфічної писемності, виконаних на камені і папірусах. Оскільки вона є мертвою мовою, то на зорі єгиптології існувала проблема її дешифрування, з якою успішно впорався французький учений Жан-Франсуа Шампольйон в 1822 році, за до двомовних греко-єгипетських написів. Сучасна наука відносить єгипетську мову до афразійської мовної сім'ї, всередині якої передбачається її близькість або до семітських, або до чадських мов. Формування мови відбувалося в Додинастичний період (бл. 5200-3000 роки до н. е.), коли з різних енеолітичних культур Єгипту починали виділятися протоєгипетські племена. Пізніше, протягом усього династичного періоду (тривалість близько 2700 років), мова єгиптян проходила різні етапи розвитку та трансформації, таким чином, мова носіїв, наприклад періодів Раннього і Нового царств, мала значні відмінності. З елліністичного періоду єгиптяни починали відчувати сильний вплив давньогрецької мови, пізніше, з приходом римлян — деякий вплив латинської. Після арабського завоювання останні носії єгипетської мови розчинилися в середовищі прибулого арабського населення долини і дельти Нілу, у якого вони переймали нову мову і звичаї. Виняток склала невелика частина єгиптян — копти, які використовували коптську мову, що була останньою стадією розвитку староєгипетської мови, і що стала згодом мовою релігійних церемоній (розвивалася від II століття, вважається мертвою від XIX століття).
Єгипетська мова є однією з найдавніших мов світу, які мали писемність — найраніші зі стародавніх текстів, які дійшли до нас, припадають на рубіж 4-го і 3-го тисячоліть до н. е.[3] З цього періоду єгипетське письмо мало як знаки, які «зображували» слова, так і знаки, що позначали сполучення приголосних, ба більше, літерні знаки для окремих приголосних і узагальнені визначники, що зображально натякали, до якої галузі понять слово за змістом належить. Рахівники використовували величезні числа: 10000, 100000 і навіть 1 000 000, для яких були свої слова і знаки. Писемність єгиптян поділялась на декілька видів: ієрогліфіка — з безлічі зображень (ієрогліфів), ієратика — зі скорочених їх накреслень і демотика — зі ще більш спрощених, іноді й злитих знаків. Стародавні єгиптяни найчастіше писали горизонтальними рядками, справа наліво, рідше — зліва направо. Іноді писали вертикальними стовпцями, які завжди читалися зверху вниз. Незважаючи на переважний напрямок єгипетського письма справа наліво, в сучасній науковій літературі з практичних міркувань частіше прийняте написання зліва направо. Від єгипетської писемності походить мероїтське і коптське письмо (незначно). До середини 1-го тисячоліття всі види єгипетського письма зникли, найпізніший виявлений напис ієрогліфікою припадає на IV століття, а демотикою на V століття.
Одним з видатних досягнень стародавніх єгиптян була своєрідна система писемності, яка ділилася на три види написання: ієрогліфіку, від якої утворилася більш побіжна іератика, що розвинулася бл. 700 року до н. е. в ще швидший курсив з великою кількістю лігатур — демотику.
Єгипетське ієрогліфічне письмо використовувалося в Стародавньому Єгипті впродовж майже 3500 років, починаючи з рубежу 4-го і 3-го тис. до н. е. Ієратичне письмо застосовувалося для запису текстів єгипетською мовою. Це рання форма давньоєгипетського скоропису, що виник під час I династії при нанесенні ієрогліфічних знаків пензликом на папірус, остракони, камінь або шкіру, внаслідок чого знаки набули більш округлої, курсивної форми. Демотичне письмо застосовувалося для запису текстів на пізніх стадіях єгипетської мови.